"Все, хватит, навоевались, войне конец", — цими словами російського генерала Лєбєдя закінчилася Перша чеченська війна. Конфлікт, з якого Росія вийшла не переможцем, а переможеною, з 14-ма тисячами загиблих, із тисячами покалічених. І головне, що Москва отримала принизливий ляпас від малого, але гордого чеченського народу на очах у всієї міжнародної спільноти.
Тому і не дивно, що Кремль прагнув реваншу. Та в старого і хворого Єльцина амбіцій не лишилося жодних. Йому на зміну мав прийти молодий, рішучий та сміливий — директор ФСБ Володимир Путін. Але для того, щоб закріпити свої позиції і отримати симпатії росіян, Путіну була потрібна малєнькая переможна война. І він її отримав.
Повний випуск програми Вєсті Кремля дивіться тут
Ось так, 7-го серпня 1999 року почалася війна для жителів п'яти сіл Ботліхського району у Дагестані. Чотири сотні бойовиків під керівництвом польових командирів Шаміля Басаєва і Хаттаба зненацька перешли дагестано-чеченський кордон.
Нападники діяли дуже злагоджено та професійно, в першу чергу знищували групи російських військових та місцеву адміністрацію і оголошували захоплені території "визволеними".
Нападники казали, що прийшли звільняти мусульманський Кавказ від російського імперського панування. Достеменних свідчень того, що Басаєва, Хаттаба та інших польових командирів через своїх агентів підбурювало керівництво російської ФСБ — немає. Проте напад бойовиків на Дагестан стали просто ідеальним приводом для Путіна, щоб показати свою силу в якості наступника Єльцина.
В перші дні нападу бойовики брали верх над федеральними силами. Їм допомагали глибоко законспіровані бойові загони ваххабітів. Проте росіяни моментально перекинули в Ботліхський район важку артилерію, танки та авіацію. І почалося.
В дагестанській кампанії, на відміну від першої чеченської, росіяни змінили тактику. Коли чотири роки тому необстріляних 18-ти річних пацанів посилали в лоб брати укріплені села, втрати особового складу складали до 50-ти відсотків. Тепер дагестанські села, де засіли бойовики, спершу розмбомблювали буквально в нуль важким калібром та авіацією. І лише після цього в руїни входили бойові підрозділи і починалася зачистка.
Але, як і в першу чеченську, взаємодія між підрозділами російської армії була жахлива. Через десять днів після вторгнення в Дагестан, операція чеченських бойовиків дала свої перші плоди, Володимир Путін з директора ФСБ став прем'єр-міністром Російської Федерації.
Перша фаза чеченської війни закінчилася 23-го серпня тоді Басаєв вивів залишки своїх розбитих загонів на територію Чечні. Росіяни відновили контроль над захопленими дагестанськими територіям. Але Путін одразу ж заявив, що Чечня є головним джерелом нестабільності біля російських кордонів. І поставив ультиматум, або видати бойовиків для суду, або прийняти дружню руку допомоги від Москви у вигляді військового контингенту.
Поки Масхадов в розпачі думав, що йому робити, Путін вирішив дещо прискорити формування суспільної думки на свою користь. З 4 по 16 вересня 1999 року в Буйнакську, Волгодонську та Москві в повітря злетіли багатоквартирні будинки. Загинули більше трьохсот людей, тисяч отримали поранення.
В усьому звинуватили чеченських терористів. Згодом в своїй книзі "ФСБ взрывает Россию" Олександр Литвиненко та Юрій Фельштинський довели, що в усьому були винні російські спецслужби. Бо готували росіян до приходу нового сильного лідера. І 30 вересня перші підрозділи російської армії повернулися туди, звідки з ганьбою втікали три роки тому — у Чечню. Почалася нова війна.