Джамала у 35-й День Незалежності України була гостею прямого ефіру на 24 Каналі.

У розмові з ведучою нашого видання Альбіною Підгірняк Джамала розповіла, що з дитинства відчувала особливий зв’язок із Кримом та Україною.

Після початку повномасштабної війни її музика стала не лише творчістю, а й способом допомагати країні та говорити про Україну у світі. Співачка і переможниця Євробачення виступала в десятках країн, збирала кошти, зустрічалася з американськими політиками, але свою головну місію формулює дуже просто: "Я хочу жити вдома".

В інтерв'ю 24 Каналу до Дня Незалежності Джамала розповіла про Крим, який залишається її домом, батьків у вимушеній еміграції, розмову з Ентоні Блінкеном, благодійні концерти, трьох синів та новий альбом "Рух мій".

Текстову версію розмови читайте на 24 Каналі.

Українська незалежність як дата починається з 1991 року. Але для кримських татар історична оптика значно довша. Коли для вас почалася особиста історія української незалежності?

З дитинства. Звичайно, я зростала в Криму, але моя родина – це моя фортеця, і вона дала мені дуже багато. Всі ті патріотичні стовпи, які я здобула і які просуваю у своїй музиці, творчості, світогляді, фундаментально закладалися в дитинстві.

Потім, коли я закінчила музичне училище, вступила до нашої Національної музичної академії, я постійно творила і писала. І це ті паростки, які дала мені моя родина. Тож моє усвідомлення незалежності почалося, напевно, з дитинства.

Якщо говорити про нинішній Крим: ваші батьки зараз живуть у Стамбулі, а в місці, де ваш рідний дім, наскільки я розумію, рідних не залишилося. Що у вас залишилося в Криму?

WhatsApp Не користуєтесь Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться і читайте перевірені новини Додати

Моє серце. Моє серце залишилося в Криму.

І знаєте, чим більше дорослішаєш, тим більше хочеться побувати в тих краях, де я пасла овець. У дев'ять років у мене було завдання після школи – випасати їх. У нас поруч були гори, море. Ти цінуєш кожен крок, кожен виноград, який зустрічався тобі на шляху.

У мене там залишилося все. І, звичайно, я дуже сумую. Але я завжди вірю в найкраще. І що я можу робити як творча людина? Писати пісні, закарбовувати їх.

Ваш альбом "Крим" отримав Шевченківську премію і звучав на міжнародних майданчиках. Чи відчуваєте ви це як культурну дипломатію?

Так. Альбом "Крим" їздив із концертами в Ліверпуль, з Ліверпульським філармонійним оркестром у Катар. Це була культурна дипломатія.

Тому що коли ти приїжджаєш у країну, яка нічого не знає ні про Україну, ні про Крим, ні про ситуацію взагалі, і співаєш народні пісні та розповідаєш їхню історію, то вже немає питань, звідки твоє походження і чому ти взагалі існуєш.

Ти постійно доводиш своє існування. От що відбувається зараз на світовому майданчику. Коли я приїжджаю кудись, це дуже важка робота, але вона має бути. Тож якщо можу творити, то творю.

Інтерв'ю з Джамалою в День Незалежності – дивіться відео:

Альбом "Крим" вийшов у 2023 році, але готувався довго. Якими були ваші відчуття під час роботи над ним у 2022 – 2023 роках?

Це була величезна робота української команди. Ми записували його в Будинку звукозапису. Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022 році, весь альбом, вся музика знаходилися саме там. Дістатися туди було неможливо.

Альбом постійно стикався з якимись перешкодами. Коли ми вже презентували його в оперному театрі, того дня знову прямо над оперним літали "Шахеди". І ми думали, що все буде скасовано.

Але це дійсно тільки ми можемо, тільки українці можуть так незламно і з вірою стояти й чекати: от зараз наші зіб'ють – і почнемо співати.

Попри всі перешкоди альбом звучить. Він здобув дуже багато перемог і на світовому рівні, потрапляв у трійку світових World Music чартів.

Це приклад того, як, незважаючи ні на що, ми все одно рухалися, розуміли, для чого це робимо: щоб музика залишалася, щоб закарбувати цей момент, бо вона того варта.

Ви згадували, що п'ять поколінь вашої родини були депортовані в різні часи. Яку місію ви зараз бачите для себе, коли працюєте під "Шахедами", випускаєте альбоми й представляєте Україну на міжнародній арені?

Моя місія дуже проста. Дуже проста. Я хочу жити вдома.

Я хочу, щоб мої діти були в себе вдома, щоб вони зростали тут. У мене три синочки. Я дуже хочу, щоб вони почувалися тут впевнено. Щоб Україна здобула цю стабільність, незалежність і економічну впевненість.

Тому що наші діти того варті, вони варті всіх благ, які тільки можна. І, напевно, заради них ми все це робимо.

Що таке музика під час війни? Наскільки вона взагалі доречна?

Я довгий час, коли почалася війна, вагалася, чи це доречно.

3 березня 2022 року я поїхала з концертом у Берлін, де на національному відборі в перший день було зібрано 67 мільйонів євро.

І в той момент я подумала: "Боже, то ж отак просто я співаю". Звичайно, це не просто, емоційно я максимально віддавалася, закликала. Але тоді це задало таку хвилю.

І це дійсно дало поштовх іншим музикантам: ага, музика може допомагати, вона працює

Це не танці на кістках. Якщо музика може об'єднувати українців, допомагати, підтримувати, мені здається, це абсолютно можливо і потрібно робити.

Як ви змогли вийти на сцену 3 березня 2022 року і заспівати?

Я пам'ятаю, що в той день це було настільки не схоже на мене. Я завжди дуже прискіпливо розігріваюся, налаштовуюся.

А тоді просто купила якийсь чорний костюм у Zara, тому що не брала жодних речей із собою, і вийшла. І все, що я могла віддати людям, – всю цю емоцію, всю цю енергію – я їм віддала. Напевно, я якось можу використовувати цю енергію, віддавши людям цей біль і забравши їхній.

Не знаю, як я взагалі співала таку складну річ, як "1944", тому що вона і технічно складна, і вокально складна. Але люди, напевно, цією енергією підтримувалися.

Після перемоги на Євробаченні перед вами відкрилися двері, яких раніше могло не бути. Як ви використовували ці можливості після початку великої війни?

Я завжди наголошувала, що я музикант, я авторка. Але, зустрічаючись із людьми з політичного світу, я не мала розгубитися. Я мала знати наш порядок денний, що нам потрібно.

Коли зустріла Блінкена (держсекретаря США в Адміністрації президента Байдена, – 24 Канал) в коридорі, я йому одразу сказала, що нам потрібні системи протиповітряної оборони, захист, генератори й таке інше.

Я подумала, що, напевно, він це послухав, махнув головою і не запам'ятав. Але того ж дня побачила це у Twitter: "Зустрів Джамалу, співачку з України, і вона мені про генератори". Наче, це працює.

Тож коли ти перемагаєш на конкурсі, коли говориш від України, на тебе лягає додаткова відповідальність.

Ти не можеш просто сказати: "Я митець, я так бачу". Ти все одно маєш бути готовий до моментів, коли твоя країна в біді. Ти маєш знати все.

Як зараз відбувається ваша допомога Силам оборони під час турів?

Здебільшого це лоти. Це альбоми з підписами, якісь речі з відеокліпів. Наприклад, в Атланті ми продали мої окуляри з обкладинки "Крила".

Іноді фани питають: "Джамало, тобі не шкода? Ти так роздаєш плаття з кліпу "Соло", костюм з "1944”, ще щось, тобі не шкода?"

А я кажу: "Якщо це може принести якусь користь, то що це все? Нічого не варте нічого, немає більшого, ніж життя. Нічого".


Легендарний виступ Джамали / Фото – архів 24 Каналу

Розкажіть про програму, з якою зараз їдете в тур Україною?

Це новий альбом "Рух мій". Він для мене дуже дівочий, дуже співочий, музичний.

Це особисті пісні, які я накопичувала: якісь демки були по п'ять років, якісь були написані до війни, якісь – під час.

І що незвичного в цьому альбомі?

На відміну від "Крил" чи "Подиху", – я дозволила собі більше пісень саме про кохання: про мої стосунки з чоловіком, про дітей, про почуття, про пошуки. У ньому (альбомі "Рух мрій", – 24 Канал) немає війни.

Я дозволила собі розділити цей момент, коли я сама вся у війні, але музика моя зараз у цьому альбомі – чиста любовна, дуже світла, дуже свіжа, дуже натхненна.

Мені дуже хочеться подарувати цю емоцію людям.

Чому саме зараз?

Тому що ми всі в Telegram, у чатах, постійно бачимо вибухи, багато смертей. Мені хочеться хоча б на годинку, півтори, на дві витягнути людей зі стану невизначеності.

Я сама дуже часто буваю в такому стані. У мене троє дітей: коли летять ракети – страшно. Раніше була тривога, потім ракета. Зараз ракета, потім тривога.

Страшно. Мені страшно. Я не буду зараз романтизувати вам війну. Але я намагаюся робити музику, в яку вірю, яка, на мій погляд, має унікальний культурний код і продовжує українську традиційну авторську музику.

Це те, що створюється зараз. Це те, що ми будемо потім згадувати, що народжувалося під час війни.

Ваші діти знають, що мама багато співає про Крим. Як ви пояснюєте їм, яким був ваш дім?

Складно розповідати таким маленьким. Старшому вже вісім років, він щось може розуміти. Ми говоримо про Крим, у нас є мінітрадиції: з дідусем, з бабусею зустрічаємося на якісь вечері.

Але все одно це важко. Важко пояснити, важко передати поки що, що таке дім там, у Криму, що таке море – не просто як елемент відпочинку, куди ти їдеш, а як щось рідне.

І це важко пояснити, особливо з тими подіями, які зараз відбуваються в Криму.

Для вас Крим зараз більше біль чи все-таки надія, що зможете повернутися?

Точно надія. Точно надія.

Там така краса, там усе таке рідне. Звичайно, я не хотіла б дуже легко загорнути себе в якийсь сум. Але якщо думати про це як про момент очікування, то легше.

Ваші батьки зараз в іншій країні. Як вони переживають вимушений від’їзд?

Я думаю, що мене зараз більше зрозуміють люди, які вимушено виїхали. Це дуже важко. Це неможливо.

Ми бачимо, скільки є відео, де літня жінка не хотіла їхати без своєї корови, хтось не хотів кидати город. І це правда. Неможливо залишити дім, а тим паче в такому вже поважному віці.

Тому це страждання. Мені дуже шкода. Я роблю все можливе від себе, з сестрою, з родиною, щоб вони не відчували суму або нічого не потребували.

Але це сум. Нічого доброго про цей момент я вам сказати не можу, але намагаємося жити далі, підтримувати один одного.

І я настільки мрійлива натура, що вірю: не буває так у житті, щоб світ був лише несправедливий. Не буває так, щоб постійно було погано. Все одно, як у казках, хтось приходить, порубає – і добро перемагає зло. Я в це вірю.

Що ви хотіли б побажати українцям у День Незалежності?

Країна моя, рідна моя, люба моя, люблю тебе сильно-сильно. Скільки я тебе люблю – так, як маму від народження.

Хочу побажати тобі, щоб ти була сильна, незламна.

Терпіння всім вам і тримайтеся один одного. Це наша сила, правда? Не сваріться в соцмережах. Підтримуйте один одного.

Люблю вас, ваша Джамала!

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.