Народився Джозеф Конрад, а точніше Юзеф Коженьовский, у містечку Бердичів. Батько був збіднілим польським шляхтичем і змушений був доглядати помістя своїх заможних родичів. Незабаром їх доведеться змінити на крихітні халупки у Вологді, що за 400 кілометрів від Москви.

Читайте також: Лемкін і Лаутерпахт – львівські євреї, які змінили міжнародне право

За участь у підготовці польського повстання батька відправили на заслання, сім'я поїхала слідом. Після смерті матері їх переведуть у Чернігів, потім у Львів, а вже в 11 років Конрад стане круглою сиротою. Хворобливого хлопчика забере до себе рідний дядько.

У 17 років Конрад приголомшить всіх новиною, що хоче стати моряком. Звідки такі думки у хлопчини, який ніколи в житті не бачив моря? Відповідь проста – книги. Дядько приймає рішення не руйнувати мрій хлопця, який і так встиг настраждатись, і дає гроші на квиток у Марсель.

Джозеф Конрад

Уже потім, будучи знаним письменником, Джозеф стримано запевнятиме, що за роки, проведені в океані, не може похвалитися жодними цікавими історіями. У біографів ця фраза незмінно викликала іронічну посмішку. Ну справді: на власні очі побачити екзотичні місця, наприклад, Сингапур, Конго, Заїр; контрабандою доставляти зброю революціонерам в Іспанію; від любовних страждань намагатися скоїти самогубство; дослужитися від звичайного матроса до капітана корабля. Таки нічого особливого.

У 24 роки він отримує британське підданство. Словникового запасу вистачало, аби віддавати накази моряками, але на папері бідна мова сковувала думки. Впевненість у власних силах додасть випадкова зустріч. На кораблі Конрад потоваришує з Джоном Голсуорсі – майбутнім володарем Нобелівської премії з літератури – і вперше наважиться показати чернетку свого твору.

Читайте також: Олександра Деревська – жінка, яка прихистила півсотні дітей

Дебютний роман з'явиться у 36 років, редакторам доводилося добряче попітніти, аби привести до ладу його тексти, але вже за кілька років незвична лексика та несподівані словосполучення стануть його родзинкою.

Поляк, який народився на території України, об'їхав увесь світ на французьких суднах і став британцем, усе життя відчував себе самотнім. Коли запропонували лицарський титул – відмовився. У нього вже був родинний герб. І про своє коріння він не збирався забувати.