У свою чергу, компанії не поспішають ставати публічними. У результаті, вірити в їхню інвестпривабливість у потенційних покупців акцій просто немає підстав. Тим паче, якщо є негативний інвестиційний досвід.
“На етапі залучення ми всі білі-пухнасті. А коли настає час розраховуватися, то знайти й спитати, де ж гроші, часто буває ні в кого. Тому що підприємства зникають, переїжджають з місця на місце. Це є найголовнішим фактором недовіри людей”, - каже гендиректор Української асоціації інвестиційного бізнесу Андрій Рибальченко.
Приватні інвестори просто хочуть грошей. І все. Вони хочуть заробляти гроші, при цьому десь відпочиваючи, загораючи на пляжі, не займаючись цією роботою. Вони мають просто вкласти й через деякий час отримати гроші назад.
Готуючись до створення Зони вільної торгівлі з Євросоюзом, українські компанії мали би бути зацікавлені в поширенні європейської практики залучення інвестицій. На Заході ж фондовий ринок - саме той майданчик, де компанії і змагаються за кошти інвесторів. І чим публічніша компанія, чим вищий її авторитет, тим вона в цьому змаганні більш конкурентоздатна.
“Тобто, якщо ми розуміємо європейський досвід, то вони свідомо на це йдуть. Вони свідомо розуміють, що: я ось відкриваюсь, але отримую міноритаріїв, які дають мені гроші, я разом з ними розвиваюсь, зростає ціна на мої акції, моя капіталізація. І наступним кроком може бути друге розміщення, друге залучення, вихід акціонера, продаж тощо. Українським компаніям я не бачу причини так робити”, - сказав директор представництва Варшавської ФБ в Україні Андрій Дубецький.
За словами експерта, український бізнес змагатися в публічності не поспішає через те, що вітчизняний фондовий ринок і досі залишається слаборозвинутим. Тому, чи не єдиним стимулом до відкритості залишається можливість працювати з потужними бізнес-партнерами, для яких відкритість компанії - обов’язковий елемент співпраці. А от належна турбота про інвесторів - зокрема своєчасне інформування та партнерські стосунки - відходять на другий план. Тим часом, як у мріях самих інвесторів, фондовий ринок має дозволяти їм заробляти, не напружуючись.
“Сьогодні на ринку одиниці, хто таким чином ставиться до інвесторів при продажі своїх інструментів. Хтось активніше щось рекламує, хтось менше, хтось взагалі закритий”, - каже директор інвесткомпанії "Тройка Діалог Україна" Артемій Єршов.
“Приватні інвестори просто хочуть грошей. І все. Вони хочуть заробляти гроші, при цьому десь відпочиваючи, загораючи на пляжі, не займаючись цією роботою. Вони мають просто вкласти й через деякий час отримати гроші назад”, - зазначає гендиректор компанії "Лізинг ІТ" Дмитро Богодухов.
Натомість, як констатують експерти, з уже залученими партнерами-інвесторами українські компанії з причини офшорної структури власності досить часто поводяться зовсім не по-європейськи. Часто вони навіть не виходять на зв'язок, чим порушують елементарну етику ділового спілкування. При цьому, на покращення ситуації в очікуванні економічної кризи розраховувати важко.