Що означає слово "кострубатий" та коли його казати, розповідаємо з посиланням на ресурс "Горох".

Дивіться також "Не плети хармани": що означає фразеологізм, поширений на Львівщині

Про що можна сказати "кострубатий"?

В українській мові є таке цікаве слово – "кострубатий", це слово окрім незвичного звучання має чимало ситуацій, коли його можна використати та звучати і точно, і небуденно.

Словники наводять кілька визначень та ситуацій, коли можна казати "кострубатий":

  • щось, що має нерівну поверхню, шорстке: "Розташувались тут же, біля річки, під дощем, на кострубатому камінні". (Олесь Гончар).
  • про мову чи про стиль – незграбна, недоладна, невправна розмова: "Лист вийшов трохи кострубатий, зате правильний." (Іван Микитенко).
  • про зовнішність – розкуйовджене, наїжачене волосся чи брови: "З-під білих кострубатих брів .. визирають добрі, а лукаві очі." (Михайло Коцюбинський).
  • про кінцівки людини – криві, покручені від хвороби чи старості: "По якійсь хвилині взяв [Петро] своєю кострубатою рукою за хлопців чуб і повернув до себе." (Іван Багряний).
  • про рослину – нерівний, покручений стовбур чи гілля: "Скоро вишикувалась колона – довга, темна, кострубата." (Анатолій Хорунжий).

Походження у слова праслов'янське, оскільки його можна знайти й в інших мовах: болгарська – каструбава́ты "шерехатий, шорсткий"; польська – kostrubaty, чеське – kostrbatý. В основі давнє слово *kostra – "щось остюкувате, гостре".

Корінь "коструб-" споріднений зі словами "коструб" – нерівність, шорсткість та "кострубачитися" – стати незграбним, покрученим. У ньому відчувається образ чогось ламкого, грубого, неоковирного.

А ще "кострицею" називали грубі відходи після обробки льону і конопель, волокна яких ішли на виготовлення тканини.

Слово "кострубатий" — яскравий приклад того, як українська мова вміє передати відчуття нерівності, незграбності чи шорсткості не лише у фізичних речах, а й у стилі, поведінці чи навіть думках.

Про ще один звичай, пов'язаний зі словом, розповідає етнографиня Ідея Олександрівна. У слов'ян-язичників існував звичай проводів весни – похорони Коструба чи похорони Ярила. Ляльку могли спалювати, топити чи розривати на частини. Ця лялька, яку виготовляли з соломи чи костриці і виглядала – кострубато: і гостро, і недоладно.

З цим словом пов'язана і білоруська назва місяця жовтень – кастрічнік, саме в цей період тіпали льон.

Хто такий Коструб: дивіться відео

Кожне слово має за собою цілу історію чи навіть звичай. Тому "кострубатий" – це не лише опис поверхні чи стилю. Це слово часто використовується як метафора для всього недосконалого, але справжнього. Воно ніби нагадує: краса може бути не лише в гладенькому й відшліфованому, а й у нерівному, живому, природному.

А ви використовуєте це слово у своєму мовленні? Якщо ні – розпочніть уже сьогодні, думаю що нагода точно знайдеться.