Екологічні активісти за покликом чи "активісти за викликом"?

В багатьох провідних країнах екологічні активісти з'явилися давно і виконують важливу роль – у першу чергу, відстоюють екоправа людей і захищають природу від шкідливого впливу. Такі персони як Грета Тунберг – лише яскрава "візитка" руху, а загалом на захисті довкілля стоять мільйони небайдужих громадян. Більшість із них – активісти, як-то кажуть, за покликом, які щиро і зазвичай безоплатно виконують свою життєву місію. Але у світі, де правлять гроші, очікувано з'явилися і такі собі "екологічні повії", які ганебно працюють "за викликом" – бізнесменів, політиків або чиновників.

До теми: Україна безпорадна проти "бурштинової мафії"

Найвідоміша у світі екоактивістка Грета Тунберг

В Україні, як це часто буває, світові тренди набули ще масштабніших і цинічніших форм. Буденними стали проплачені мітинги і пікети, брехливі коментарі на ТБ і фейкові новини на сайтах…

Проплачені акції в Україні – давня проблема, – каже політолог Дмитро Купира. – Їх використовують різні політсили, політики чи бізнесмени. Якщо за участь в акції протесту людині заплатили, то вона вже не активіст. Це робота. Наразі суспільство поступово переживає таку "форму" протесту. Проплаченість стає все більш очевидною…

Його колега Андрій Вігірінський додає:

Справді, в Україні є така професійна діяльність на оплачуваній основі – активіст з усіх питань. Він за гроші бере участь у всіх можливих акціях – і щодо приватизації землі, і щодо розмитнення євроблях... Немає в українців морально-психологічної дилеми і з приводу питань екології. Вона з’являється тоді, коли є фінансова зацікавленість. І в цей момент активіст стає найманим працівником. Йому визначають конкретний вектор роботи: забрудненість водойми, повітря, зелена енергетика... І вперед!

Але якщо з подібними політичними чи економічними виступами все завжди більш-менш зрозуміло, то в екологічних акціях справжня мета дуже часто глибоко прихована.

Екологічний тиск і шантаж

"Сміттєвий шантаж" у Львові ледве не призвів до екологічної катастрофи

Класичний приклад – так званий "сміттєвий скандал" у Львові в 2016 році. Там після пожежі закрилося центральне Грибовицьке звалище. Місцева влада домовилася про вивезення відходів у інші регіони, але сотні "активістів" почали перешкоджати цьому, буквально під машини кидалися, аби "врятувати Україну від львівського сміття"… Та згодом виявилося, що блокаду міста організувала Адміністрація президента та її найманці в регіоні, які таким чином боролися зовсім не з екологічними проблемами, а зі зростаючою популярністю влади Львова та її небажанням "схилити голову перед столицею".

Інша типова ситуація. Два роки тому кілька зовсім невідомих громадських екологічних організацій (вони навіть не були офіційно зареєстровані) об’єдналися для боротьби з фірмою, яка буцімто постачає неякісну агрохімію сільгоспвиробникам. Ці препарати застосовували в усьому світі, і в Україні теж – фермери були задоволені. Але несподівано "хімія" стала шкідливою – бо так вирішили ці "екоактивісти". І так було написано в їхніх начебто експертних документах.

Важливо! Українські політики не хочуть помічати і вирішувати екологічні проблеми, – політолог

Діячі замовили кілька тематичних статей у регіональній пресі, а потім зі своїми папірцями почали мандрувати країною і переконувати аграріїв не купляти "шкідливу хімію" – мовляв, ось дивіться – і в експертизі, і в газетах написано… Фірма-постачальник спробувала спростувати інформацію, навіть до суду збиралася подавати… Та до цього не дійшло – "екоактивісти" зникли так само несподівано, як і з’явилися. За інсайдерською інфомацією, власник фірми просто заплатив "екологам" – аби не морочити собі голову, і не гаяти час на суди.

Зважте, ми зараз не говоримо про те, були агрохімікати якісними чи ні. Лише пояснюємо, як деякі "активісти" використовують екологічні питання для банального шантажу.

Нема замовлення – нема акцій

Страшні наслідки пожеж у Чорнобильській зоні

Тепер зовсім свіжа історія – недавні лісові пожежі в Чорнобильській зоні, на Житомирщині, Київщині та в інших регіонах України. Напередодні цілі ватаги екологічних активістів і експертів коментували, як страшно горять ліси у російському Сибіру, в американській Каліфорнії чи то в Австралії… А коли біда прийшла в Україну – як до рота води набрали. І це при тому, що ситуація – ось вона, під боком, проблема – кричуща і, на жаль, матиме продовження (якщо не зараз – під час спекотного літа, то навесні – коли в нас уже традиційно горять ліси).

Журналісти сайту 24 телеканалу телефонували багатьом екологічним активістам і експертам щодо коментарів. Але погодилися говорити одиниці. Більшість відмовилися – одні "не в темі", іншим "нема що сказати". Невже? Бо це про Україну, а не про Росію? Невже не можна поставити питання руба: скільки ще горітимуть наші ліси? Що треба робити, аби уникнути пожеж або хоча б мінімізувати їх? Які треба проводити заходи щодо рекультивації "втрачених" територій? Який є світовий досвід?

SOS! Закарпаття тоне у смітті: екологічна катастрофа не за горами

Але "нема що сказати"… А знаєте, чому? Бо багатьом нашим так званим "екоактивістам" тема лісових пожеж в Україні не цікава. Так само, як і тема незаконної вирубки дерев чи, наприклад, загибелі унікальної флори і фауни. Не цікаві ці теми – бо не дають прямого зиску. З тієї ж причини не було й мітингів щодо лісових пожеж – ні централізованих у Києві, ні в постраждалих регіонах.

В Україні матеріальні проблеми стосуються мінімум 60% громадян, – продовжує Андрій Вігірінський. – Тому високі матерії – глобальне потепління, зміна клімату, озонові діри проходять повз них. Зокрема, у випадку пожеж у Чорнобильській зоні грошей на протести ніхто не виділяв. Відповідно ніхто не виходив на акції. Хоча з глобальної точки зору проблема лісових пожеж може об’єднати кілька областей. Ліси – легені України. Тому є дуже важливі питання санітарної вирубки лісу, укріплення ґрунту, протипожежних заходів тощо.

В той же час, експерт вважає, що відсутність екологічних акцій в регіонах має ще одну вагому причину:

У Рівненській і Житомирській областях, де незаконно видобувають той же бурштин, ситуація з вирубкою лісів катастрофічна. Водночас для місцевих жителів – це одна з небагатьох можливостей добре заробити. Які шанси, що там протестуватимуть екоактивісти? Їх у цих регіонах ніхто ніколи особливо і не бачив...

Вибори як шанс для "екоактивістів"

Екологічний протест під Верховною Радою

Зовсім інша ситуація – у промислових регіонах чи великих містах. Тут і проблем екологічних багато, і "бізнес-активістам" є де розвернутися – наприклад, можна пікетувати якесь підприємство на замовлення фірми-конкурента або навіть блокувати ціле місто, як це було у випадку зі Львовом.

Але особливо затребуваними "екоактивісти" стають напередодні виборів. Бо екологічна тема завжди привертає увагу, а українці часто не можуть відрізнити, коли їм кажуть правду, а коли брешуть і маніпулюють.

Питання екології гостро стоїть у промислових регіонах, де сконцентровано металургійне виробництво, – наприклад, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, – відзначає Андрій Вігірінський. – Незабаром місцеві вибори, і в таких містах цілком ймовірні мітинги екоактивістів на кшталт: держава не приділяє достатньо уваги питанню захисту довкілля. Якийсь із кандидатів може це використати...

З колегою згоден і Дмитро Купира:

Питання екології дійсно можуть активно використовувати вже на найближчих місцевих виборах – у регіонах, де ці проблеми актуальні. Проплачені акції протесту на екологічну тематику, швидше, будуть до початку кампанії, щоб понижати рейтинги влади. Під час виборів – з меншою імовірністю. Бо кампанія динамічна, і такі масові проплачені акції можуть зіграти проти їх організаторів...

Як би то не було, а в проплачених "екоактивістів", схоже, найближчим часом з’явиться робота. І мітинги ми побачимо, і замовні коментарі… Можливо, й про лісові пожежі вони згадають?

Детальніше про те, як екологічну тематику використовують під час виборів читайте у статті 24 каналу "Екологія і вибори: як політики маніпулюють на темі захисту довкілля".