Експерт: Держава ще жодного учасника АТО не відправила закордон на протезування

Про складнощі, з якими можуть стикнутися люди, що потребують протезування, та про те, як скасування корупційних схем могло би вплинути на реформування галузі, сайту "24" розповів керівник проекту pidmoga.info, голова робочої групи при Міністерстві соціальної політики щодо реформування галузі Олексій Краснощоков.

Нещодавно Вас призначили головою робочої групи з реформування галузі. Що вимагає реформ у першу чергу?

На мою думку, те що зараз відбувається – намагання затягти процес реформ. Є різні речі, які потрібно змінювати вже сьогодні, але чиновники, для того, аби затягнути процес реформ, кажуть: "Давайте проведемо широке громадське обговорення, давайте ви все між собою погодите, а потім створимо ще міжвідомчу комісію і ви тоді нам подасте своє бачення". Це ж процес, який може розтягтися на роки. Тому ця робоча група, головою якої я є, має багато роботи, але вона не є конструктивною.

Чому?

Наприклад, тому що до її складу не включено жодного чиновника з Мінсоцполітики. На питання, хто увійде до неї із міністерства, перший заступник міністра Василь Шевченко відповіді не надав.

З того, що потрібно змінювати вже зараз, що найнагальніше?

Ми вже склали на 80 сторінок наше бачення змін до всіх нормативно-правових актів, починаючи від наказів, закінчуючи законами України.

Те, що першочергове і чим ми зараз займаємось – наказ №37 про встановлення ступенів мобільності для людей з ампутаціями нижніх кінцівок. Що в ньому цікавого. Є п’ять ступенів мобільності – від нульової до четвертої. Нульова – це коли протезування фактично неможливе, лише косметичне; четверта – найфункціональніші протези, які дозволяють займатись спортом, пересуватися сходами, здійснювати багато фізичних навантажень. У мене зараз, наприклад, протези четвертого ступеня. Але за цим наказом, отримати нові я вже не зможу, бо це є вироби, які будуть ставити лише учасникам АТО або параолімпійцям.

А іншим?

А іншим будуть ставити протези третього ступеня мобільності, які дозволяють безлімітно пересуватися по закритих приміщеннях і, в принципі, без проблем пересуватися по вулиці, але там є незначні обмеження щодо навантаження на ці протези. Але, знову ж таки, ставити їх будуть тільки в тому випадку, якщо людина з інвалідністю працює.

А якщо не працює?

Тоді вона отримає другий ступінь мобільності. Це вже протез, який дозволяє пересуватися по закритому приміщенню, але на відкритому просторі з ним можна долати тільки незначні нерівності ґрунту та, наприклад, бордюри.

Тобто, сходи – це одразу не варіант?

Так. Сходи – не варіант. Громадський транспорт – не варіант. Якщо людина на момент подачі заявки на отримання протезу не працює, то вона працювати і не буде, бо з цим протезом не зможе їздити на роботу.

До отримання протезу працевлаштування – це проблематично?

Якщо вперше – то так. Вдруге – теж. Бо якщо, наприклад, мене звільнять, то я вже не зможу отримати протез, на якому я зможу пересуватись.

Це веде до повної десоціалізації людей з інвалідністю, порушує і Конвенцію ООН про права інвалідів, і Конституцію України, і ще ряд українських законів, які захищають людей з інвалідністю.

Наше рішення про скасування цього наказу підтримали дві громадські ради - при Фонді соціального захисту інвалідів і при Міністерстві соціальної політики. Але пан Шевченко сказав, що наказ скасовувати довго, тому скасовувати його не будуть.

Наскільки довго?

Ну я проконсультувався у Мінюсті – це 10 робочих днів. Хоча пан Шевченко казав, що йдеться про 2-3 місяці.

Наразі яка доля очікує на цей наказ?

За моєю інформацією, його скасовувати не будуть. Також доповідав заступник начальника фінансового департаменту, він що сказав, що якщо скасувати цей наказ, то навантаження на держбюджет збільшиться на 50%. Щоправда, привести розрахунки, на яких заснована ця цифра, він не зміг.

Більше того, цього наказу раніше не було, тим не менш, люди забезпечувалися протезно-ортопедичними виробами.

Звідки взагалі взявся цей документ?

Наскільки я розумію, він був ініційований у Мінсоцполітики, департаментом у справах інвалідів, який очолює Оксана Полякова. Проти неї за її вимогою було здійснене службове розслідування, яке наразі засекречено. Нам його не дали, сказали, що це не публічна інформація.

З якою метою приймався цей наказ?

Задля економії бюджетних коштів. Але ним пропонуються такі вироби, якими неможливо користуватися для повноцінного життя. Можна взагалі відмовитися від надання протезів, це зекономить ще більше коштів.

Наскільки мені відомо, навіть для тих, хто втратив кінцівку внаслідок бойових дій, отримати протез – це досить проблематично через бюрократичні перепони. Що Вам про це відомо?

Тут проблем взагалі багато, просто про них мало хто інформує. Самі чиновники зробити якоїсь короткої доступної інструкції не можуть.

АТО-шникам ще більш-менш ідуть на зустріч. Підвищили, наприклад, ліміти втричі, дають четверту групу мобільності. Але це на певний період часу.

Наприклад, існує ще наказ №518, за яким у тому разі, коли ветерану потрібно отримати протез, який неможливо виготовити в Україні, то його направляють закордон і на одну кінцівку виділяють 609 тисяч гривень. Він був прийнятий у жовтні, про нього багато розповідали. Але. Він вже півроку не працює, бо немає механізму тендерних закупівель. Ще жодного ветерана за державний кошт не відправили закордон на протезування. Кошти минулорічні, виділені на цю програму, повернулися до бюджету, бо вони були невикористані. Цього року знову виділили певну суму, але поки що вони не використовуються.

Суто з практичної точки зору які протези кращі – виготовлені в Україні чи закордоном? Бо, як я розумію, технічне обслуговування протезу необхідне, але кататися кожного разу заради цього закордон – то не просто.

Це дійсно важко. Тому дійсно протези краще робити в Україні. Просто у нас не всі технології є для того, щоб підвищити рівень наших спеціалістів. Але найближчим часом американські та канадські протезисти почнуть програму навчання українських спеціалістів, відтак скоро всі ці технології можна буде використовувати і в Україні.

У чому переваги використання українських протезів?

У нас значно дешевша вартість роботи. Це по-перше. По-друге, дійсно не потрібно буде витрачати значних коштів для того, щоб їздити і обслуговувати протези закордоном.

За технічними характеристиками – українські протези не гірші?

Вони не гірші, тому що вони виготовляються із комплектуючих, які закуповуються закордоном. Тут протез лише збирається та підганяється. Але тут теж є проблема.

Яка?

Всі ці комплектуючі мають сертифікат якості за стандартами Європейського Союзу. В Україні вони не визнаються, тому всіх протезистів, постачальників змушують проходити додаткову галузеву сертифікацію в одному ДП на всю Україну – у Центрі сертифікації. Платяться гроші за клінічні випробовування для отримання сертифікату одній компанії, що збільшує видатки з бюджету. Це все – незважаючи на те, що на виробах вже є сертифікати світового рівня.

Ми намагалися з цим боротися. Вже прийнятий закон України "Про технічні регламенти і оцінку відповідності", який вступає в силу з 1 липня, у частині технічних засобів реабілітації. Тоді вже не треба буде сертифікувати цю продукцію, вона автоматично визнається при наявності сертифікатів світового зразка. Але, знову ж таки, зараз Мінсоцполітики пише на Мінекономіки, що процедуру сертифікації потрібно залишити.

Чим вони це мотивують?

Нічим. Прямо можу сказати: це корупційна схема. У мене є лист від Державної регуляторної служби України, у якому говориться про те, що це є корупційна схема у зв’язку з цим Павла Розенка просять розібратися із цим питанням. Але відповіді на цей лист ніхто так і не отримав.

Наскільки ця повторна сертифікація впливає на вартість протезів?

За нашими підрахунками, якщо брати по 300 тисяч за протез ноги для учасника АТО, то якби не було цієї сертифікації, можна було б додатково віпротезувати десь 20 учасників АТО. Сам сертифікат на кожну комплектуючу партію в середньому коштує десь 1,5 тисячі гривень. Плюс клінічні випробовування. Таких комплектуючих зараз на сайті Харківського інституту протезування – 1611. Тобто, йдеться про мільйони, які отримає це підприємство.

Ходили чутки, що були випадки, коли бійці не могли довести, що вони втратили кінцівку внаслідок бойових дій, відтак допомога держави при протезуванні для них ставала неможливою. Наскільки вони відповідають дійсності?

Дійсно, для того, щоб отримати протез необхідно мати довідку від командира військової частини про характер отриманих травм. Тобто причинно-наслідковий зв'язок потрібно підвередити. Якщо командир таку довідку не дає, або дає у неналежному вигляді – починаються проблеми. Це так.

Якою є універсальна схема для бійців, що допоможе їм отримати допомогу від держави при протезуванні?

Нічого складного немає. Потрібно мати особисті документи (паспорт та ідентифікаційний код), довідку про характер отриманих травм, висновок військово-лікарської комісії про необхідність протезування. Потім потрібно отримати направлення з Совбезу на протезування – і все. З цим вже можна вибрати будь-яке підприємство, яке має контракт на здійснення державних замовлень і бійцю зроблять протез.

Я завжди раджу при цьому звернутися до декількох протезистів. Порівняти продукцію, оцінити – у кого вона краща, озвучити для чого вона буде використовуватися і потім вибрати найоптимальніший варіант для себе.