Українська оборонна промисловість сьогодні стоїть на роздоріжжі. Понад три роки повномасштабної війни призвели до бурхливого розвитку приватної оборонної галузі, однак держава не спроможна законтрактувати всю продукцію. Попри надзвичайну спроможність інновацій та швидкість виробництва, значна частина українських виробників залишається недовантаженою: у 2024 році, за підрахунками обʼєднання "Технологічні сили України" (ТСУ), лише 37% потужностей були використані через відсутність державних контрактів.

На цьому фоні дедалі гучніше звучить тема, яка донедавна була майже табу: експорт українського озброєння. Чому табу? Тому що ворог може використати її для провокацій та ІПСО – "Чому ви експортуєте зброю, коли хлопці гинуть?".

А торік приватні зброярі через відсутність держзамовлень не виготовили понад 1,7 мільйона одиниць дронів і засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), попри наявні для цього потужності, стверджують у ТСУ.

Влада активно обговорює можливі сценарії – ідея дозволити вітчизняним виробникам продавати зброю за кордон вже не виглядає неможливою. За даними Forbes Ukraine, обговорюється кілька моделей, як зробити цей крок без шкоди для безпеки: від точкового погодження експорту до введення експортного мита. Усе це – спроба знайти баланс між нагальною потребою армії та потребами галузі, яка без контрактів ризикує втратити темп, людей і технології.

Виробники поступово об’єднуються. Зокрема ТСУ звернулися до президента з відкритим листом із закликом відкрити експорт, запровадити прозорі стандарти та представити українське озброєння на глобальному ринку. В об'єднанні стверджують, що відкриття експорту могло б дати не лише економічний ефект, а й перетворитися на дипломатичний важіль. Адже, поки Росія нарощує експорт, не маючи на це права, українські виробники обмежені.

Чи зможе Україна знайти баланс між безпекою, бізнесом та російським ІПСО та що про експорт думають виробники та військові – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Експорт зброї юридично не заборонений в Україні, адже не існує жодної постанови або закону, що зафіксував би це, каже Катерина Михалко, виконавча директорка ТСУ на форумі "Експорт безпеки: українська технологічна зброя у світі". Однак виробники озброєнь фактично не можуть вивезти свою продукцію на виставки або продавати за кордон, укладати контракти з ЄС, США чи Великою Британією. Процес отримання дозволів на експорт передбачає перевірку СБУ, Міноборони та Генштабу, однак нині українські виробники отримують переважно відмови.

Українські виробники дронів у 2024 році не змогли реалізувати значну частину своїх можливостей. За словами Катерини Михалко, 63% виробничих потужностей були незавантажені через відсутність державних контрактів. "Це означає, що вони могли виготовити більше продукції, але не виготовляли її через те, що держава не підписала контракти", – наголосила спікерка.

Українська "оборонка" може отримати експортний прорив уже цього року. Які варіанти розглядає влада?

Цікаво! На початку травня Forbes з посиланням на ексзаступника міністра економіки Ігора Фоменка писав, що політичне рішення про відкриття експорту озброєння може бути ухвалене вже у травні. За його словами, робота триває "упродовж кількох місяців" на різних рівнях, зокрема за участі президента та керівника ОП Андрія Єрмака. Станом на момент публікації нашого матеріалу цього не сталося.

За даними Forbes, наразі опрацьовуються три сценарії запуску експорту: точкові дозволи для компаній, прив'язка до внутрішніх контрактів – наприклад, дозвіл на експорт до 50% обсягів від контрактів всередині України, а також 20% мита на експорт.

Виробничі можливості дозволяли випустити 1,7 мільйона дронів, які були потрібні армії, однак не отримали державного замовлення.

Михалко також наголосила, що у разі відкриття експорту надлишкової продукції лише членів ТСУ, Україна могла б отримати до 2 мільярди доларів у 2024 році.

У той час як Україна втрачає експортні можливості, Росія активно розвиває свій оборонний експорт. "У 2021 році Росія показала на виставці IDEX один дрон, у 2023-му – чотири, а у 2025-му – вже вісім. Вони монетизують війну з нами", – сказала Михалко. За її словами, Москва підписала контракти на експорт військової техніки на суму 55 мільярдів доларів.

Це неймовірна сума. Вони знайшли своє місце на світовому ринку озброєння. А Україна – ні,
– додала вона.

Катерина Михалко звернула увагу на програму ЄС ReArmy Europe, яка акумулює 800 мільярдів євро на розвиток європейського оборонного виробництва, з яких 150 мільярдів можуть піти на українські компанії.

Подібний досвід має тільки одна держава у світі, це наш ворог, Російська Федерація. Сьогодні питання стоїть таким чином, хто перший монетизує свій досвід війни і зробить свою державу ще більш багатою, успішною і технологічною. Ми б не хотіли, щоб світ покладався на зброю, яку виготовляє диктатура. Тому Україні дуже важливо знайти своє місце у світі і наше місце для української зброї. Україна наразі спроможна не лише стримувати ворога, а й експортувати безпеку наших партнерів,
– каже Михалко.

Директорка ТСУ також наголосила, що саме Україна має моральне право монетизувати бойовий досвід: "Ми не жертва, яка має просити допомогу. Ми суб’єкт, який готовий заходити в партнерства, надавати досвід і технології", – зазначила вона.


Виробництво дронів на оптоволокні / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

На думку Михалко, допуск до міжнародного ринку – це не лише питання економіки, а й стратегічне питання євроінтеграції: "Це наш вихід у політичний світ, це інтеграція в європейську оборонну індустрію ще до вступу в НАТО".

Виробники, які працюватимуть за стандартами НАТО, автоматично адаптують свої процеси до майбутнього членства в альянсі.

Питання експорту озброєнь поставало від виробників й у розмовах з 24 Каналом упродовж 2025 року.

У квітні виробник дронів-маток наголошував, що попри заборону, існує значний інтерес до українських FPV-дронів з-за кордону.

Це викликає внутрішню дискусію: з одного боку, потреба забезпечити власні сили, з іншого – можливості для фінансування розвитку за рахунок продажу. Існує також загроза того, що росіяни отримають українську технологію тим чи іншим способом.

"Я не кажу, що хтось перепродасть, але вони якось з'являться. В окупантів знаходяться механізми", – зауважував розробник. Він також звернув увагу на досвід санкцій – навіть заборонені компоненти росіяни продовжують отримувати через обхідні шляхи. Це створює додаткові ризики й вимагає особливо обережного підходу до будь-яких рішень щодо експорту.

До теми Українські дрони-авіаносці нового покоління: чому росіяни їх так бояться і як змінять хід війни

На важливості відкриття експорту наголошує у коментарі 24 Каналу й Роман Агарков, CEO компанії 3DTech, яка виробляє оптоволоконні дрони "Хижак REBOFF". На його думку, це призведе до поповнення бюджету як у воєнний час, так і після нього. Адже наразі українські компанії мають значний досвід створення ефективних військових інновацій.

Поки наш досвід є унікальним, він цікавить світ, і ми маємо формувати та зміцнювати імідж країни як експортера передових військових розробок.

Відкриття експорту є важливим і для зміцнення нашого війська. "Якщо виробники експортуватимуть свої розробки, тобто зможуть збільшити обсяги виробництва, це суттєво вплине на зниження собівартості виробів, а відповідно – і на їхню ціну на внутрішньому ринку", – додає Агарков.

Українські компанії протягом трьох років війни працювали над зниженням собівартості продукції. Наприклад, ми змогли в Україні створити котушку, ціна якої зараз утричі нижча за китайські аналоги. Чим нижча ціна виробу, тим більше одиниць може купити підрозділ і, відповідно, тим більше успішних уражень ворожої техніки ми спостерігатимемо на фронті.

Відкриття експорту залежить не від волі виробників, а від держави, наголошує Агарков. Утім, він впевнений, що виробники зараз готові до збільшення замовлень, зокрема й експортних, адже сама модель оборонних компаній за останні три роки будується на гнучкості.

Ми забезпечуємо виробами фронт, тому звикли до викликів, раптових великих замовлень і потреб внесення оперативних змін у продукцію. Компанії постійно комунікують між собою, разом шукають постачальників і оперативно вирішують проблеми. Тому, якщо говорити про очікування, ми бачимо й інтерес з боку західних країн до наших виробів і можливість задовольнити зростаючий попит. Далі – рішення за законодавцями.

Щодо власних планів – останні два місяці 3DTech фіксує стрімке зростання інтересу західних компаній до українських оптоволоконних дронів. До виробника звертаються за консультаціями та з інвестиційними пропозиціями. "Ми перебуваємо на етапі стрімкого зростання: щомісяця збільшуємо обсяг за деякими позиціями на 100%. Тобто я можу сказати, що якщо завтра перед нами постане надвелике замовлення, ми знаємо, де взяти людські та матеріальні ресурси для його виконання", – каже керівник компанії.

Водночас виробник оптоволоконних дронів планує задовольняти цю потребу, доки у підрозділів не буде достатньо засобів для знищення ворожої техніки.

Читайте також Оптоволоконні дрони та дрони-шутери "летючі гармати": з якими проблемами стикаються виробники

Як запустити експорт дронів з "психологічної точки зору"

На перший погляд, для запуску експорту важливі три чинники:

  • дозвіл з боку влади;
  • готовність виробників;
  • наявність попиту за кордоном.

Однак спікери "Експорт безпеки: українська технологічна зброя у світі" підмітили ще один – це сприйняття українським народом. Адже ворог може легко розпалити негативне сприйняття відкриття експорту через ІПСО.

Олександр Кубраков, ексміністр інфраструктури, засновник та голова Наглядової ради аналітичного центру We Build Ukraine, порівнює інформаційні наслідки можливого відкриття експорту дронів із початком експорту зерна через Дунай:

Тоді в суспільстві виникла дискусія, що не можна експортувати зерно, бо в Україні потрібне все власне зерно. Довелося пояснити, що Україна споживає в десятки разів менше, ніж експортує, що це експортна галузь №1 за весь період незалежності.

Кубраков також заявив, що у 10- або 20-річному періоді Україна втратить зростання ВВП, якщо не відкриє експорт зброї. Адже підприємства уже релокуються, і Україна втрачає податки, а переваги отримують інші держави.

Якщо ми відкриваємо експорт, це не означає, що наші літаки, танки, бронетехніка і все інше поїде за кордон, ми її будемо продавати. Тут важливо нести меседж, розповідати про те, що на експорт піде надлишок зброї, який держава не може викупити через обмеження бюджету. Якщо ж у державі буде більше коштів завдяки експорту, то вона зможе купувати більше зброї всередині. Ми приходимо до того, що закупівля зброї – це економіка. А сильна економіка – це сильна держава,
– каже Андрій Шувалов директор Благодійного фонду Сергія Притули.

Ці твердження доповнила Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones, яка підтримує необхідність запуску експорту.


Марія Берлінська / Фото Артема Галкіна

За словами Берлінської, українська дронова галузь фактично зародилася у 2014–2016 роках. Це ще не була повноцінна галузь, але це був момент старту. Проте через відсутність будь-якої державної політики розвитку ця перша хвиля не дожила до 2022 року. "Її буквально збили на зльоті", – каже Берлінська.

До початку повномасштабного вторгнення лишилося кілька виробництв, які можна було перелічити на пальцях однієї руки.

Це доводить просту річ: у XXI столітті неможливо поставити "залізну завісу". Інженерні ідеї, технологічні рішення, знання – вони однаково перетікатимуть. Якщо це не відбувається під контролем держави й на основі політики, яка стимулює розвиток, воно відбуватиметься хаотично, часто неконтрольовано. І не через річку Тиса – сучасний світ дає безліч способів передати знання, провести нараду в Zoom, передати креслення, спланувати проєкт, домовитися,
– пояснила свою точку зору Берлінська.

Експорт оборонної продукції – це спосіб будувати стратегічні альянси, це вплив, важіль. У ньому набагато більше сенсу, ніж просто заробіток. Це допомагає вибудовувати довготривалі партнерства, зокрема з країнами ЄС, де ще багато хто "прокидається на антидепресантах", каже Берлінська. Тож експорт може стати інструментом, що виводить їх зі стадії заперечення – бодай у стадію гніву чи торгу.

Треба допомогти їм усвідомити: поки маніяк сконцентрований на нас, у них є час підготуватись. Але він не зупиниться на нас.

Є ризик, що громадську думку будуть розкачувати: мовляв, поки наші хлопці гинуть на фронті, стікають кровʼю, ви хочете мільярди на цьому заробити. "Цьому треба заздалегідь протидіяти. Нам потрібна просвітницька кампанія, яка пояснить людям, що у нас є умовний кошик із яблуками. Але нам конче потрібні апельсини, яких немає. То чому б не продати частину яблук, аби купити те, чого бракує?" – запропонувала спікерка.

Військові в питанні експорту зброї підмітили менш очевидний, але не менш важливий фактор – експорт знань. За словами старшого офіцера управління безпілотних плацдармних систем Командування Сухопутних військ Андрія Оністрата, саме це зараз становить найбільший дефіцит.

"Я бачу великий дефіцит експорту саме знання", – каже Оністрат, маючи на увазі передачу унікальних українських знань сучасної війни. За його словами, після зміни керівництва Пентагону американська сторона відкрито визнає унікальність українського досвіду. На зустрічах в американському посольстві він особисто спостерігав, як військові посадовці з США реагують на українські підходи до ведення війни.

"Вони бачать, як можна з нічого тримати ворога на такій довгій лінії дотику. І це не коштує 6 мільярдів, як вони собі це малюють", – зазначає офіцер. За його словами, мовиться про рішення, які народжуються в маленьких компаніях, у гаражах, майстернях бригад – далеко не в умовах високотехнологічного виробництва, але з реальним ефектом на фронті.

Читайте також Страх росіян у Чорному морі та новий етап морських боїв: на що здатні дрони Magura V7

Це величезне знання, яке ми маємо і яке ми можемо туди експортувати. Основне питання – як це треба робити, за які гроші. На мій погляд, це безцінно. Ми можемо люб'язно погодитись цим поділитися, але вже після війни,
– додав Оністрат.

Схожий погляд озвучує Олександр Ябчанка, керівник Служби наземних роботизованих комплексів батальйону "Вовки Да Вінчі". На його думку, найсучасніші практики ведення війни у світі сьогодні формуються саме на передовій в Україні.


Олександр Ябчанка (другий праворуч) / Фото Артема Галкіна

Це не тому, що ми такі геніальні. Це просто нам так випало жити в цей час і тут,
– говорить Ябчанка.

Військовий вважає, що український досвід може стати основою для побудови спільної європейської системи безпеки. Але для цього, на його переконання, партнери мають долучатися не лише інституційно, а й ресурсно – промисловістю, фінансами, фахівцями.

"Це наша спільна безпекова історія", – підсумував Ябчанка.

Ексголовком, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний вважає, що експорт під тиском менеджменту зараз абсолютно неможливий. Залужний наводить такі причини:

  • зразок зброї, який ефективний зараз, вже "сьогодні ввечері" не буде таким ефективним;
  • сучасні технології – це не просто танк із покращеними ходовими можливостями, який можна взяти й продати, а абсолютно нова природа війни.
  • Тому глобальний експортер безпеки має зрозуміти, що ми маємо запропонувати на експорт – від нової зброї, технологій її виготовлення та способів застосування до нових доктрин підготовки та нових підходів до формування безпекового бюджету.

Для цього потрібна повноцінна державна політика, що базується на інноваційності у проєктуванні та застосуванні оборонних технологій, а такод пошук партнерств для спільної розробки та обміну передовими технологіями, посилення українських виробничих потужностей.

"Перед тим, як вийти на кінцевий експорт технологій, нам потрібна координація між державними інституціями, громадськими об'єднаннями, приватним бізнесом, щоб об'єднатися навколо цієї стратегії виживання. На таких майданчиках потрібно створювати механізми координації з державою. І, звісно, шукати, наскільки це можливо, баланс між державою та бізнесом, щоб забезпечити рівень технологізації на рівні державної політики", – фіналізував своє бачення Залужний.