Та от шанс усвідомити наскільки тісно можуть бути переплетені, здавалось, полярно протилежні сили отримав лише той, кому пощастило свого часу захопитись “королем” Еріком. Футболістом від Бога, у тілі диявола - Еріком Кантоною.
Феноменальний дриблінг, запаморочлива швидкість, геніальне бачення поля - який талант. Усе це - для тих, хто любить слухати.
Кантона ж досі не любить порожніх розмов. Усі його слова, і що головне, вчинки - лаконічні. Тільки от поведінка Еріка далека від спартанської. Він - хуліган, забіяка, людина не спроможна контролювати власні емоції.
Уся кар’єра Еріка - від 11-річного дебютанта невідомо де на карті розташованого “Ле Кейоля” до мегазірки “Манчестер Юнайтед” - суцільний скандал.
Історія Еріка - не для тих, кому менше 16-ти. Мало не кожна з 10-ти команд, кольори яких захищав француз, виштовхувала Кантону за двері після гучного “екциденту”.
Відлупцювати у роздягальні партнера по команді - будь ласка. Заробити кілька місяців дискваліфікації за небезпечний підкат - зараз. Пошматувати футболку через те, що замінили - дайте секунду. Жбурнути м’яча в арбітра - а що стримує? Плюнути у фана чи публічно назвати тренера національної збірної “лантухом гною” - Кантону не обмежували жодні етичні канони. Лише він міг за чотири дні заробити дві червоні картки.
Апогеєм, так би мовити, "творчості" Кантони став випадок у матчі "Юнайтед" проти "Крістал Пелас". Еріка відсторонили від футболу на 8 місяців, приписали 120 годин виправних робіт і стягнули максимальні 10 тисяч фунтів за так-званий "удар кунг-фу". Кантона перестрибнув через рекламний щит і вгамселив ногами у груди уболівальника суперників.
Що ж він за людина така? А він - ідол.
Фанати пробачали Кантоні кожну витівку і готові стрибнути за кумиром у прірву. Чому?
А усе просто - насправді Ерік не хам. Швидше - він той, хто не терпить хамства.
Представник фанатів на полі. Начхавши на власну репутацію, Кантона на усі сто віддавав себе їх улюбленому клубу. Робив свою справу. Жодних викаблучувань. М’яч - ворота - рішення - результат: чотири чемпіонські титули для "Манчестера", до того ще один для "Лідса".
Кантона не кидався на людей за будь-що. Він - вірний принципам. Принципам, які є в усіх, та не кожен здатен їх відстоювати. Ерік просто не вмів ковтати образ і завжди говорив те, що думав. Навіть молодим гравцем не терпів ні зверхності більш маститих одноклубників, ні принижень наставників. Ніколи не загравав із пресою, аби подати себе хорошим хлопцем. А перед тренером збірної, яка не кваліфікувалась на Мундіаль, всього лиш озвучив думки, що роїлись в думках уболівальників.
Кантона ніколи не зривався з ланцюга через манію величі. У груди фану стрибнув, бо той образив Францію.
Якщо, бува, шукаєте собі новий приклад для наслідування, забудьте про кандидатуру Еріка. Він далекий від еталону. Та якщо прагнете присвятити себе улюбленій справі, робіть як Кантона. Він грав серцем. Серцем - яке пульсує у тілі диявола.