Фантомний біль: події в Іловайську згадує вся Україна

Рік тому розпочався один із найтрагічніших епізодів української війни на Сході. Битва за Іловайськ. Неочікувано для всіх вона обернулася пасткою, що забрала життя сотень наших бійців.

Для військового командування Іловайськ мав важливе стратегічне значення. Перехід міста під контроль Збройних сил України дозволив би заблокувати терористів у Донецьку та швидко завершити антитерористичну операцію. Однак у бою нашим хлопцям довелося зіткнутися із неочікуваним противником.

Наступ розпочався з наказу генерала Муженка.

Читайте також: Слов'янськ і люди: чи змінились настрої?

Уже 12 серпня українські військові охопили Іловайськ із заходу. Менш ніж за тиждень вони взяли під контроль більшу частину міста. Та після кількох днів запеклих боїв терористи змінили тактику. Вони відмовилися від близьких сутичок і почали атакувати з відстані.

Під час одного з таких обстрілів важке поранення отримав Семен Семенченко. Комбат "Донбасу" був змушений покинути поле бою. А тим часом місто заполонили ворожі штурмові та розвідгрупи. Для утримання Іловайська наших бійців виявилося замало. Фланги прикривати було ніким, а тил взагалі залишився без захисту. Прохання до Генштабу про підмогу чомусь залишалися без відповіді.

За іронією долі поворотним моментом у битві став День Незалежності. Поки Майданом їхала техніка, якої так бракувало тут – на передовій – через незахищений кордон до України вторглося багатотисячне російське військо.

До вечора контроль над ситуацією було остаточно втрачено. Частина підрозділів почала неорганізовано відступати. Командування і далі мовчало. А ті, хто залишився опинилися у котлі.

Читайте також: Дорога смерті Ізюм – Слов'янськ. Рік потому

Завершилось усе трагічно. Після тривалих переговорів на найвищому рівні оточеним бійцям пообіцяли зелений кородор. Але коли ті рушили – російська артилерія підступно відкрила по них вогонь.

Сотні отримали поранення та потрапили у полон. А дані про кількість убитих і до сьогодні різняться. Хоча достаменно відомо, що тоді загинуло не менше чотирьох сотень вояків. Більшість із них були добровольцями.

Росія свою участь у подіях на Донбасі заперечує. Не доказ для Кремля ні численні могили солдат, які загинули минулого серпня, ні покази живих десантників. Ті кажуть – їхали на навчання, а потрапили у полон під Іловайськом.

Важка поразка спонукала українську сторону сісти за один стіл переговорів із убивцями. У підсумку через кілька тижнів під тиском Росії Україна підписала із терористами перші мінські угоди про перемир'я.