За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, кремлівський фюрер після року повномасштабної війни використав практично всі свої військові можливості, окрім ядерної та хімічної зброї. То ж Путіну та його поплічникам не залишається нічого, окрім як триматися обраної та заздалегідь помилкової політики.
Дивіться також Постачальник "Лад" та надія матерів десантників: завдяки кому ВДВ Росії були знищені в Україні
Коли у "великій та переможній" війні успіхи складаються зі взяття будинку в якомусь дуже маленькому селі, а професійна та контрактна армія зазнала величезних втрат від "слабкої" України, доводиться лише по-орвеллівськи розповідати, як все йде за планом, а також показово ігнорувати багатотисячні втрати та економічний колапс.
Війна та мир генерала Мурадова
Саме у контексті намагань робити вигляд, що нічого поганого не сталося, Путін в середині лютого й нагородив низку паркетних генералів присвоєнням чергових звань.
Серед тих, хто отримав зірки генерал-полковника та генерал-майора відповідно були добре знайомі українцям та росіянам Рустам Мурадов та Сухраб Ахмедов.
Рустам Мурадов з Путіним / Фото росЗМІ
Першому діячу на початку повномасштабного вторгнення довірили керувати угрупованням військ "Схід", а другий у цей час очолював берегові війська 155 бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту.
За майже рік великої війни обидва воєначальники, діючи у зв'язці, зуміли відправити на смерть еліту російських військ цілих три рази, за що здобули серед окупантів славу генералів смерті.
Сухраб Ахмедов / Фото росЗМІ
Втім, судячи з усього, саме за це їх у Кремлі й цінують. Адже за подібні досягнення російське керівництво нагородило давніх друзів Шойгу підвищеннями, званнями та преміями.
Генерал Мурадов та його поплічник Ахмедов стали широко відомими серед жителів Росії завдяки першому штурму на вугледарському напрямку восени 2022 року. Тоді "геніальним" воєначальникам вдалося лише за один день відправити на смерть майже весь склад 155-ї бригади, після чого на болотах почалося шалене виття із закликами розстріляти обох керівників провальної операції.
Втім, провальний наступ на Павлівку був зовсім не першим епік фейлом фанерних командувачів за час повномасштабної війни. Окупанти з групи "Схід" та тихоокеанські морпіхи брали участь у шаленому "кидку Мангуста" на Київ, після чого лише 40% особового складу змогли ледве занести ноги у Білорусь. При чому для деяких окупантів ця фраза звучала зовсім не у переносному значенні.
Однак за величезні втрати та нульове виконання завдання всіма підрозділами ані Мурадова, ані Ахмедова у Кремлі не покарали. Генерали, яким благоволив сам Шойгу, залишилися на посадах під чесне слово "от наступного разу точно будемо повоювати як треба". І це вони яскраво продемонстрували під Павлівкою.
Далі ж під час пересування ліжок у борделі міністр оборони та деякі його підлеглі попали у немилість. Натомість на якийсь час спалахнула зірка Пригожина. При цьому чиновники міноборони Росії достатньо швидко повернули собі вплив та показали всім, що вони є фактично недоторканими. Хоча б тому, що лава запасних генералів у країні-агресорці є ну дуже короткою через кругову поруку, численні зв'язки між собою, а також через здатність брати під козирок та обіцяти виконати будь-які завдання – навіть ті, які заздалегіль неможливі. То ж нема чого дивуватися, що після чергового поповнення втрат мобілізованими та проведення роботи над "помилками", Мурадов та Ахмедов знову погнали своїх підлеглих у бій в один кінець. Тільки от цього разу всі накопичені під Вугледаром підрозділи були знищені за кілька днів разом із величезною кількістю техніки.
Вони згоріли
Чергові багатотисячні втрати буквально на рівному місці заради звітів про перемоги лише вкотре доказали, що російським командирам наплювати на своїх солдатів. І Путін та Шойгу підтвердили це, надавши Мударову та Ахмедову чергові звання.
Наказ Путіна про підвищення генералів смерті / Скриншот з офіційного російського сайту
Цим вчинком російський фюрер вкотре надіслав своєму народу доказ, що втрати десятків чи сотень тисяч росіян є для нього цілком прийнятними, а воєнних злочинців, чиї дії призвели до відправки купи трун по всіх містах та селах Росії, будуть лише нагороджувати та заохочувати.
У розумінні божевільного царя війна – це мир, а втрати – це перемоги.
При цьому до болі російських жінок у бункері ставляться так само, як і до дружин загиблих моряків з підводного човна "Курськ". Тоді, як всі пам'ятають, російський президент обізвав вдів офіцерів жінками легкої поведінки, яких найняли за 10 доларів для його дискредитації.
Судячи з усього, за 23 роки у Росії нічого не змінилося. Ті ж самі чиновники посилають представників глибинного народу на смерть та наввипередки дарують самі собі за це зірки та посади. А тисячам жінок доводиться посміхатися, бо замість сина їм привезли шубу, яку потім ж забрали, чи пакет пельменів.
Морські піхотинці з Тихоокеанського флоту просто згоріли на роботі. Так само, як у 2000-му потонули їх колеги-підводники з Північного. І це аж ніяк не скінчиться. Адже після отримання нових звань Мурадов та його вірний друг дали обіцянку своїм керівникам таки домогтися взяття Вугледару та прийняли рішення про невідведення розбитих підрозділів для їх відновлення. Натомість для повернення боєздатності росіянам привозитимуть мобілізованих прямо на поле бою – для того, щоб "з коліс" відправляти на штурми позицій українських захисників малими чи великими піхотними групами. То ж крики різноманітних "воєнкорів" про діяння генералів смерті продовжуватимуться. Як і плач матерів російських мобілізованих, що безглуздо гинутимуть заради того, аби їх керівники відпрацювали свої підвищення.