Мова й можливості: чому опозиціонери з РФ та Білорусі тікають саме до України

Розповідаємо про те, чому представники опозиції з сусідніх країн обирають для своєї дислокації саме Україну та чим це може загрожувати.

Читайте також Російський опозиціонер Дмитро Гудков залишив Росію і приїхав в Україну

Чому обирають саме Україну

Попри те, що Україні знаходиться поряд з Білоруссю та Росією, а культурна прірва між країнами, на перший погляд, не така глибока, все ж залишаються питання, чому для своїх втеч опозиціонери обирають саме Україну? Адже враховуючи загостренні стосунки між країнами, навіть опозиціонерів з Росії тут не надто раді вітати.

Ми розпитали експертів про те, чому ж обирають саме Україну. Мельник Микола з аналітичної групи "Левіафан", каже, що загалом причин є декілька. По-перше, культурні особливості. В Україні і білоруським, і російським опозиціонерам перебувати елементарно комфортніше. Для більшості з них ментально вони ніби не їдуть за кордон. Просто та ж Росія, але з повагою до прав людей.

По-друге, в Україні вони можуть швидше знайти роботу, адже за великим рахунком немає мовного і ментального бар'єра. Тут вони можуть продовжувати бути адвокатами, блогерами, сомельє. По-третє, в Україні вони є частиною порядку денного країни. В той час, як ні в той же Угорщині чи Німеччині, нікого особливо не цікавить їх публічна позиція,
– каже Мельник.

Єгор Брайлян, історик та журналіст, зазначив, що в умовах російсько-української війни, яка триває з 2014 року опозиційні громадські діячі Росії та Білорусі є помітним фактором формування суспільної думки в Україні. Якщо брати російську ліберальну опозицію, то це досить розмите поняття, бо частина політиків перебуває за кордоном (наприклад ексчемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров), частина переїхала до України, а частина досі мешкає в Росії.

Проблема цих людей полягає в тому, що попри нібито ліберальні погляди вони є носіями імперських поглядів, які зводяться до того, що Росія закінчується там, де спілкуються російською мовою. Так, дехто з них можуть казати, що у 2014 році Росія анексувала Крим, але пам'ятаючи погляди Олексія Навального ("Крим це не бутерброд"), який нині перебуває в ув'язненні можна стверджувати, що навряд чи ці люди змінять свій імперський дискурс.

Через це надання політичного притулку російським опозиціонерам вже є серйозно проблемою національної безпеки України. З білоруськими опозиціонерами ситуація не така заплутана, на перший погляд. Пам'ятаючи жорстокість режиму Олександра Лукашенка, який перебуває при владі в країні з 1994 року, відносно опозиції (коли журналісти чи громадські діячі масово зникали, а потім їхні тіла знаходили в лісі в кращому випадку), Україні треба підтримувати подібних людей,
– говорить Брайлян.

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології "Вибір", пояснила, випадків офіційної міграції політиків з Росії та Білорусі до України майже немає, якщо політик хоче фізично вижити та мати якісний і гарантований захист від переслідувань. А от щодо Гукова та Шрайбмана, вони вочевидь орієнтовані на продовження політичної діяльності.

Якщо політик з країни пострадянського простору хоче залишатися активним, він уже не може поїхати до країни Заходу і звідти розповідати, як жити. Точніше, може, але ступінь симпатій і довіри до такого політика, саме з вищенаведених причин, буде набагато нижчим, а коло прихильників - вужчим.

На додаток, такий політик вже не сприйматиметься як гуру Заходу, носій істини "як жити краще", а ризикує викликати роздратування (у цьому, до слова, полягає причина кризи Навального або Саакашвілі, криза Тихановської у Білорусі). Спрацюють патерни "ти не наш", "тобі там добре, а як нам, ти не знаєш". Сучасному політику потрібно жити в країні, де він діє і долею якої він опікується,
– зазначила Брудницька.

Вона додала, якщо залишатися у цій країні неможливо, потрібно бодай обрати споріднену. Україна для цього ідеальна: антипод Росії та Білорусі, під захистом Заходу, але з тими ж соціальними проблемами, що й Росія. Головне – з тими ж ментальними, соціальними, психологічними та політичними стереотипами, шаблонами та зв’язками, що й РФ та Білорусь.

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт, говорить, що опозиційні білоруські та російські політики обирають своїм місцем перебування Україну оскільки вона знаходиться поруч з їх країнами, не має мовних та культурних бар'єрів, рівень цін досить помірний у порівнянні з Європою. До того ж Україна не видає опозиційних політиків.

В Україні діють різні міжнародні організації, які надають підтримку опозиціонерам. Звідси зручно продовжувати свою діяльність. Однак, частина опозиціонерів згодом перебираються до більш заможних країн. Зокрема, Дмитро Гудков планує далі поїхати до Болгарії. Не виключено, що пізніше він перебереться до Великобританії. Все залежить від рівня статків опозиціонерів та їх готовності змінити своє життя,
– пояснив Хмелевський.

Що цьому передувало

• Дмитро Гудков, колишній депутат Держдуми, повідомив, що виїжджає до Києва через те, що проти нього хочуть розкрутити кримінальну справу.
• Білоруський політичний аналітик Артем Шрайбман виїхав з країни тому, що Роман Протасевич згадав його в "інтерв'ю" білоруському державному телеканалу та розповів, що він допомагав з організацією протестів у Білорусі.
• Нагадаємо, що таке траплялося й раніше. Наприклад, у 2016 році ексдепутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов також який переїхав до України через розслідування в Росії проти нього кримінальної справи.
• У тому ж році до України переїхав російський політичний діяч Денис Вороненков разом з дружиною. Але вже у 2017 році Вороненкова було вбито трьома пострілами прямо у центрі Києва.