І саме вона різко підсилила польський наступ проти Західноукраїнської Народної Республіки. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Чому Польська армія у Франції переписала розклад сил у Галичині?
Коли Європа ще не встигла оговтатися після Першої світової війни, Франція вже збирала нову колоду карт упливу на схід континенту. У цій колоді особливе місце посіла карта Армії Галлера. Це було польське добровольче формування, створене у Франції в останній рік війни та визнане французами у червні 1917 року.
Спершу це була сила, що народжувалася в еміграційних кабінетах і політичних домовленостях, але дуже швидко вона перетворилася на реальний військовий аргумент. Коли у липні 1918 року до Парижа прибув генерал Юзеф Галлер, командування передали саме йому. У підсумку перед Європою постала армія, тісно пов'язана з Францією і політично спрямована тамтешнім польським національним осередком.
Примітно, що це військове формування не було дрібною допоміжною частиною. У нім було близько 50 000 вояків. І саме ці сили навесні та на початку літа 1919 року перекинули на південно-східний фронт у Польщі. Поява такої потуги стала переломним моментом для кампанії в Галичині.
Що варто знати про "Блакитну армію" Юзефа Галлера: дивіться відео KronikaFaktow
Армія Галлера принесла Польщі не просто людей, а перевагу. Поза добрим озброєнням – це була свіжа, організована й політично вмотивована сила. Франція не просто зробила дипломатичний жест і видала кредит довіри – вона надала цілком матеріальну допомогу. Мовиться про людський ресурс, підготовку, іноземних офіцерів, зв'язок і гроші.
Вага Армії Галлера зробила польське просування у Східній Галичині значно впевненішим. У контексті війни за цей регіон це означало, що військова чаша терезів почала схилятися вже не просто в бік Польщі, а в бік Польщі, яку підсилювала Франція через створене на її території формування.
Як "Блакитна армія" Галлера стала політичним інструментом?
Армія Галлера здобула прізвисько "Блакитна армія" не випадково, а через колір сукна французької військової форми. А разом із тим стала символом польського проєкту, сформованого далеко від польських кордонів, але з прицілом саме на них. Її політичний напрям задавала Національна рада у Парижі, очолювана Романом Дмовським, а визнання Франції у червні 1917 року додало міжнародної легітимності.
Тобто, так, формально це було добровольче формування польських патріотів, але фактично – продукт французької військово-політичної архітектури воєнного часу. Вже на момент, коли Галлер прибув до Парижа у липні 1918 й перебрав командування, "Блакитна армія" стала інструментом державної ваги, який Франція допомогла оформити, легалізувати й довести до бойової готовності.
І цей інструмент зіграв проти українців. У 1919 році у Галичині тривала війна між польськими силами та Західноукраїнською Народною Республікою. Якраз тоді до регіону почали прибувати частини Армії Галлера – у квітні, травні та червні. Це був момент, коли бойові дії перестали бути рівноважною боротьбою виснажених сторін, бо Польща отримала свіже підкріплення, а разом із ним – ініціативу.
Чому українці програли полякам після Першої світової війни: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Чому Франція так активно допомагала тоді Польщі?
Підсилення регулярного польського війська дозволило полякам завоювати Східну Галичину. Франція не воювала на цьому фронті власними дивізіями, але допомогла Польщі отримати важіль перемоги. Але чому вона пішла на такий крок?
Щоб зрозуміти цю історію, слід пам'ятати про ширше європейське тло. Після Першої світової війни Франція шукала способи зміцнити новий порядок у Європі. Польща у цій схемі ставала важливим союзником і буфером (головно проти експансії більшовиків). Армія Галлера була частиною саме такого мислення і вкладом у стратегічну конструкцію, де французький вплив мав працювати далеко на схід від Рейну.
Цікавий факт. На початку XIX століття Наполеон Бонапарт частково відродив польську державність у формі Герцогства Варшавського, відтак поляки почали обожнювати імператора Франції та десятками тисяч воювати на його боці. Це бойове братерство сформувало у французькій культурі міцне уявлення про поляків як про найвірніших союзників.
Також варто зауважити, що французьке керівництво вважало українські уряди ЗУНР та УНР слабкими, нестабільними, а щогірше – схильними до соціалістичних ідей. Крім того, ще до війни французькі інвестори вклали величезні кошти у нафтовидобувний басейн Дрогобича та Борислава, тобто якраз у Східній Галичині.
У цьому сенсі війна за Галичину була не лише локальним конфліктом за Львів і навколишні землі, а стала ареною, де великі держави після 1918 року пробували свої нові інструменти впливу. Франція обрала польський проєкт і дала йому військовий ресурс, і це складається в одну логічну лінію – на жаль, з поразкою ЗУНР на її кінці.