Але все обернулося геть інакше – за 63 дні боїв Варшава стала руїнами, а втрати сягнули неймовірних масштабів. 24 Канал розповість про все це докладніше.
1 серпня 1944 року – день, коли Варшава вирішила не чекати
Польська Армія Крайова – некомуністичний рух опору, що діяв в окупованій німцями Польщі – 1 серпня 1944 року підняла повстання у Варшаві, щоб звільнити місто від нацистів і відновити польську незалежність. Почалося все о 17:00 і планувалося як короткий військовий виступ – але перетворилося на 63 дні пекла.
Поштовхом стала поява радянських сил на східному березі Вісли, а також відступ німецьких військ із території Польщі. Тобто це не був імпульсивний вибух відчаю, а політичний і військовий вибір, зроблений у момент, коли карта Європи перекроювалася на очах.
Планування повстання виростало з операції "Буря" – серії локальних виступів проти німців, що мали відбуватися перед входом Червоної армії, на яку чекали, і яка мала допомогти. Але влітку 1944 року ситуація різко ускладнилася – у Челмі польські комуністи проголосили Польський комітет національного визволення під фактично патронатом СРСР. Тож у Варшавському повстанні мовилося вже не тільки про боротьбу з нацистами, а й про майбутню владу у Польщі.
У перший день у сутички вступили приблизно 45 000 бійців Армії Крайової під командуванням генерала Антоні Хрушцеля "Монтера", яких підсилили ще 2 500 вояків інших формувань, зокрема Національних збройних сил і комуністичної Армії Людової. Але лише чверть повстанців мала зброю. На іншому боці стояли близько 25 000 німецьких військових, озброєних артилерією, танками й авіацією.
Це було зіткнення не рівних армій, а майже голих рук зі сталевою машиною війни. А проте спершу повстанці здобули відчутні перемоги – взяли під контроль кілька районів Варшави, зокрема Старе місто. Та успіх згас, як спалах сірника на вітрі – німці поступово повертали втрачені квартали, і після більш ніж двох тижнів боїв останні польські бійці вийшли з оточеного Старого міста каналізацією 2 вересня. Близько 11 тисяч потрапили в полон. А історичний центр столиці перетворився на кам'яний попіл.
Найважливіші факти про Варшавське повстання – польський погляд: дивіться відео ŚWIATOWAHISTORIA
Як нацистська помста вдарила по мирних жителях?
Найтрагічнішою сторінкою Варшавського повстання стали навіть не вуличні бої, а планомірне винищення цивільних. Німецькі війська почали мститися. Найкривавішим епізодом стали масові вбивства у районі Воля між 5 і 7 серпня 1944 року, коли було вбито приблизно 40 000 чоловіків, жінок і дітей. Одночасно німці почали депортації до транзитного табору Dulag 121 за межами Варшави, звідки людей далі відправляли на примусові роботи або до концтаборів.
Це був не просто воєнний злочин, а холодний акт терору, покликаний зламати саму волю міста. Варшава, яка наважилася повстати, отримала у відповідь каральний каток нацистів. Саме тому Варшавське повстання стало однією з найстрашніших міських трагедій Другої світової війни.
Повстання охопило й тисячі євреїв, які ховалися у Варшаві. Частина з них втратила зв'язок із поляками, що допомагали переховуватися на "арійському" боці міста, а для декого збройний виступ став шансом вийти з тіні й боротися проти німців. Кількість єврейських учасників точно невідома, бо багато хто вступав до Армії Крайової під фальшивими іменами. Водночас ставлення до єврейських бійців було неоднозначним: одні стикалися з відчуженням, інші – з повним прийняттям.
Окремою подією стало звільнення 348 євреїв із концентраційного табору Ґенсіувка 5 серпня 1944 року одним із батальйонів Армії Крайової. Більшість цих людей приєдналися до польського підпілля й продовжили бій у повстанні. Так у серці зруйнованої столиці ще раз спалахнула гірка, але людяна правда війни – навіть серед руїни може народитися солідарність.
Загиблих у Варшавському повстанні страшна кількість – від 170 до 220 тисяч людей, зокрема й до 17 тисяч польських євреїв, які або билися разом з АК, або були виявлені в укриттях. Різниця в оцінках є, адже ніхто не вів точної статистики, та це не змінює головного – сталася катастрофа колосального масштабу.
Варшавське повстання 1944 року – докладний історичний розбір: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Як кривава насмішка Москви лишила Варшаву сам на сам із катастрофою?
У середині вересня Червона армія взяла Прагу – історичний район Варшави на східному березі Вісли, але ріку не перетнула. Саме тут народився один із найгіркіших символів усієї історії повстання – радянські війська стояли так близько, що їх можна було бачити, але не настільки близько, щоб урятувати місто. Відтак на завершальному етапі вересня німці систематично стирали Варшаву з лиця землі, а 2 жовтня 1944 року повстання припинилося.
Чому ж Червона армія не допомогла? Радянські сили Йосипа Сталіна залишилися осторонь і не втрутилися, і у польському та міжнародному історичному контексті це давно читають не стільки як військову паузу, скільки як цинічний політичний розрахунок. Адже у повстанні знищувалися сили некомуністичного підпілля, яке могло стати перешкодою для майбутнього радянського домінування у Польщі.
Це твердження є історичною інтерпретацією, але воно добре узгоджується з тим, що повстання відбувалося на тлі протистояння польського уряду в еміграції, Армії Крайової та підтримуваного СРСР Польського комітету національного визволення. Саме тому Варшавське повстання стало не лише військовою битвою, а й драмою післявоєнної долі Польщі.
Його придушення відкрило шлях до нової політичної реальності, у якій героїзм повстанців довго сусідив із мовчанням або незручністю офіційної влади. А ще з пам’яттю, яку неможливо було стерти навіть бульдозерами.
Німецькі війська за наказом Адольфа Гітлера у жовтні 1944 року почали методично руйнувати Варшаву. У підсумку місто було майже стерте. А Червона армія, коли знову рушила вперед, взяла вже спустошену столицю, та це сталося лише 17 січня 1945 року. Того разу Сталін зі своїм кривавим геополітичним калькулятором виграв Польщу для створення з неї у майбутньому сателіта СРСР.