Мовиться причім про дуже різний бізнес – від банків і страховиків до хімічних і автомобільних гігантів. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Гроші на Третій Рейх: які компанії нажилися на нацистській Німеччині?
Коли великі гроші, промисловість і політична лояльність сходяться в одній точці, наслідки можуть бути катастрофічними не лише для держав, а й для мільйонів людей. Річ у тім, що у той час як великі корпорації нарощували потужність німецької воєнної машини, західні демократії до останнього намагалися уникнути прямого зіткнення, жертвуючи інтересами союзників, як-от Польщі, і панічно боячись "спровокувати" Берлін.
Тим часом розгорталася історія участі великого бізнесу у підйомі та роботі нацистської Німеччини. Це не одна темна сторінка, а цілий товстий та важкий том із багатьма підписами під словом "вигода". Багато німецьких компаній були втягнуті у політику Третього Рейху – від виробництва зброї до експропріації єврейської власності та використання примусової праці. Мовиться не про випадкові контакти, а про системну співучасть, коли бізнес пристосовувався до диктатури, а подекуди й охоче вбирався в її ритм.
А проте складно чесно сказати, чи мали вони широкий вибір. Бо почалося все з того, що нацистський режим після 1933 року взявся "координувати" всі сфери життя, а економіка швидко стала частиною державної мобілізації. Підприємства, які прагнули зберегти позиції, доступ до контрактів і власне виживання, дедалі частіше погоджувалися на правила гри, де мораль відсовували вбік, а на перший план виносили прибуток, доступ до ресурсів і лояльність до нового порядку. Саме так великі корпорації опинилися не лише поруч із режимом, а в його конструкції.
Серед найпомітніших фінансових гравців у цій історії – Deutsche Bank і Allianz. Deutsche Bank визнає, що період Третього Рейху став для нього "найтемнішою главою" історії – з 1933 року банк опинився під тиском режиму Адольфа Гітлера, і до 1945 року став "інструментом нацистської держави". В архівах банку та дослідженнях згадується участь щонайменше у 363 випадках "аріїзації" – тобто передачі єврейської власності до рук неєврейських власників через примус і дискримінацію.
Allianz, один із найбільших страхових брендів Європи, також визнає участь у цій системі та повоєнних компенсаційних процесах. Компанія пише про тиск на єврейських власників, про вилучення майна та про те, як після війни Німеччина і німецький бізнес загалом були змушені шукати механізми відшкодування. Allianz і сьогодні не намагається викреслити цей розділ, а навпаки – тримає його у публічному доступі на власному історичному порталі.
Звідки Гітлер взяв гроші на зброю: дивіться відео Vernivsky
Промовисту історію має й IG Farben – хімічний монстр, що з'явився 1925 року після злиття BASF, Bayer, Hoechst, Agfa та кількох інших компаній. Саме IG Farben стала найбільшим німецьким хімічним концерном і одним із п'яти найважливіших у світі в галузі. Але ця потуга дуже швидко обросла історичною тінню – компанія пішла у тісну співпрацю з нацистським режимом, підтримувала автаркію, переозброєння і зрештою брала участь у війні на знищення.
Окремо варто згадати Auschwitz-Monowitz – табір, пов’язаний із заводом IG Farben поблизу Освенцима. Близько 25 000 людей загинули у зв'язку з будівництвом і роботою цього об'єкта, переважно єврейські в'язні концтаборів. Компанія визнає, що примусова праця стала частиною нацистських злочинів проти людяності, а сам табір став моделлю для подібних практик по всій території Третього Рейху.
Після війни IG Farben розділили, а з її уламків відновилися сучасні Bayer, BASF та інші бренди. Bayer у 2023 році навіть заснував Hans and Berthold Finkelstein Foundation, щоб підтримувати незалежні дослідження нацистської доби, зокрема примусової праці в IG Farben.
Siemens – ще один велетень, чия історія в роки нацизму не може бути прочитана без присмаку. Компанія визнає, що у нацистській Німеччині її бізнес був підпорядкований переозброєнню та воєнній економіці, а з 1940 року Siemens дедалі ширше використовувала примусову працю. На офіційних сторінках компанії підкреслено – нинішнє керівництво та працівники глибоко шкодують, що людей змушували працювати проти волі тоді, коли корпорація була елементом воєнної машини тоталітарного режиму.
BMW теж не сховатися за блиском сучасних електрокарів, коли йдеться про минуле. У роки нацизму компанія перетворилася з мобільного виробника на постачальника озброєнь і стала важливою частиною німецької воєнної економіки. До кінця 1944 року на BMW працювали близько 29 000 примусових робітників, які становили понад половину персоналу. Компанія визнає, що без цього масове виробництво було б неможливим, а праця тривала до 12 годин на добу.
Якою була економіка Третього Рейху: дивіться відео OstanniyCapitalist
Зверніть увагу: у гітлерівській Німеччині були й іноземні корпорації, що мали там дочірні структури й теж потрапили у полон режиму. Скажімо, Ford Werke, німецька дочірня компанія Ford Motor Company, набувала вигоди від виробництва машин для воєнних потреб Третього Рейху. Під час війни Ford Werke співпрацювала з нацистським урядом і використовувала примусову працю, зокрема військовополонених та в'язнів концтаборів. Звіт американської армії у вересні 1945 року називав Ford Werke вкрай промовисто – "arsenal of Nazism". Також General Motors у цьому контексті найчастіше згадують через Opel – німецьку дочірню компанію, яка опинилася під місцевим контролем після вступу США у війну.
Хто з цих компаній, які фінансували апетити Гітлера, працює сьогодні?
Насправді багато брендів, пов'язаних із нацистською економікою, не зникли. Ба навпаки, вони існують і у 2026 році часто як одні з найпотужніших корпорацій світу. До цього списку належать Deutsche Bank, Allianz, Siemens, BMW, Ford, BASF, Bayer, Volkswagen і General Motors через Opel. Усі вони – або прямі спадкоємці довоєнних структур, або компанії, чиї дочірні структури діяли у Третьому Рейху.
Volkswagen, наприклад, сам описує свою історію дуже відверто – компанія була створена в нацистській Німеччині як державний проєкт, а згодом широко використовувала примусову працю. У 1991 році Volkswagen надав 12 мільйонів німецьких марок на підтримку колишніх примусових робітників. Компанія сьогодні публічно визнає цю історію і зберігає власні архівні матеріали на сайті.
Ford Motor Company сьогодні теж існує як глобальний бренд, а в офіційній історії компанії показано, що її воєнне виробництво під час Другої світової війни працювало на американську армію. Водночас усі питання щодо Ford Werke у Німеччині не зникають із дискусії про корпоративну відповідальність.
Загалом, історія великого бізнесу у нацистській Німеччині – це немов дзеркало, у якому видно, як легко гігантські корпорації можуть стати частиною злочинної системи, якщо прибуток і політична лояльність затьмарюють елементарну людяність. Саме тому сьогодні ці бренди не лише продають автомобілі, ліки, страховки чи фінансові послуги, а й змушені жити поруч із пам'яттю про службу диктатурі. Історія тут не ставить крапку – вона вимагає уважного читання, аби нові епохи не повторювали старих помилок.