Знав десятки мов, але спільної з катами не шукав: за що НКВС убив генія Агатангела Кримського

Проте тоталітарна машина не прощає інтелектуальної величі, особливо коли вона поєднана з незламною національною гідністю. Життя видатного вченого обірвалося у холодній тюремній лікарні Казахстану, залишивши по собі колосальний спадок – і моторошне свідчення злочинів радянського режиму. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як нащадок кримських татар став архітектором українського сходознавства та світовим феноменом?

Агатангел Кримський, який з'явився на світ 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському, був справжнім космополітом за походженням, але свідомим українцем за власним вибором. Його батько походив із давнього кримськотатарського роду, чиї предки ще у XVII столітті залишили Бахчисарай, а мати мала польсько-литовське коріння. За всіх можливостей асимілюватися в імперському середовищі, Кримський все ж свідомо обрав шлях української ідентичності.

Його лінгвістичний геній не мав аналогів у тогочасній Європі. Агатангел досконало опанував арабську, перську, турецьку, санскрит, іврит, а також інші європейські та азійські мови. У листі до Бориса Грінченка вчений перелічив близько 30 основних мов та мовних груп, якими спілкувався вільно, теоретично чи філологічно, а також писав, що багато інших розуміє без спеціального вивчення. "Легше буде сказати, яких мов я не знаю", – жартував Кримський. При тому він не просто вивчав лексику, а поглинав культурні матриці цілих цивілізацій.

Наприкінці XIX століття, під час тривалого наукового відрядження до Лівану, Кримський працював у Бейруті, де його праці з історії суфізму та ісламу здобули визнання серед західних орієнталістів. Британські та французькі академічні кола того часу захоплювалися його здатністю аналізувати першоджерела без імперського чи колоніального снобізму. Його фундаментальні праці з історії арабської літератури та перського театру досі залишаються базовими текстами у програмах провідних університетів Північної Америки та Європи.

Поза академічними досягненнями, Кримський був людиною глибокого та складного внутрішнього світу. Сучасне літературознавство відкрито говорить про його гомосексуальність. Свої найпотаємніші почуття, душевні муки та кохання до чоловіків учений сублімував у пронизливу інтимну лірику, найяскравіше представлену у поетичній збірці "Пальмове гілля". Ця грань ідентичності робить постать Кримського ще більш багатовимірною, живою та позбавленою штучної "бронзовості", яку десятиліттями нав'язувала радянська цензура.

Як Агатангел Кримський науково зруйнував підвалини "русского міра": дивіться відео SuspilneKultura

Чому сталінський терор так агресивно взявся за напівсліпого сімдесятирічного вченого?

У 1918 році, коли імперії руйнувалися у вогні Першої світової війни, Агатангел став одним із засновників Української Академії Наук у Києві. Це був крок безпрецедентної інтелектуальної мужності – людина, якій пропонували кафедри у найкращих університетах Західної Європи, обрала розбудову національної науки в умовах постійної зміни влади, хаосу та війни.

Але до кінця 1930-х років радянський режим просто знищив цвіт української інтелігенції, перетворивши її на Розстріляне відродження. Агатангела Кримського, який на той час практично втратив зір і мав вкрай слабке здоров'я, певний час не чіпали через його колосальний міжнародний авторитет. Проте початок німецько-радянської війни влітку 1941 року став для НКВС ідеальною димовою завісою для остаточної зачистки незручних мислителів.

20 липня 1941 року сімдесятирічного генія заарештували за абсолютно абсурдним звинуваченням у "буржуазному націоналізмі" та керівництві антирадянським підпіллям. Ученого, який перекладав Коран і розшифровував стародавні манускрипти, кинули у задушливий товарний вагон і відправили етапом до Казахстану. А слідчі НКВС, люди без базової освіти, піддавали старого поліглота жорстоким психологічним і фізичним тортурам, вимагаючи зізнань у злочинах, яких той ніколи не скоював.

Кримський не зламався і не підписав жодного наклепу ні на себе, ні на своїх колег. 25 січня 1942 року його серце зупинилося у тюремній лікарні міста Костанай. Причиною смерті стали крайнє виснаження, голод і відсутність будь-якої медичної допомоги. Його тіло скинули у безіменну братську могилу у промерзлий казахський степ.

Сьогодні, у 2026 році, коли світова академічна спільнота активно переосмислює та деколонізує історію Східної Європи, фігура Агатангела Кримського постає не лише як символ українського опору. Західні дослідники визнають його мученицьку смерть жахливим актом епістеміциду – цілеспрямованого знищення знань та інтелекту, що стало однією з найтемніших сторінок в історії людства.