Це Нгоронгоро на півночі Танзанії – одна з найбільших і найкраще збережених вулканічних кальдер на Землі. Від одного краю до іншого тут близько 20 кілометрів, стіни здіймаються приблизно на 600 метрів, а площа дна становить близько 260 квадратних кілометрів.
Усередині цього природного кільця сформувався цілий світ із луками, болотами, лісами й озером, інформує 24 Канал. Та головна причина, чому тут можливе життя, проста: Нгоронгоро давно перестав бути тим вулканом, який колись створив цю місцевість. Сьогодні тваринам значно важливіші вода, трава й доступна здобич, ніж вулканічне минуле землі під ногами.
Як на місці величезного вулкана з'явився кратер?
Приблизно 2,5 мільйона років тому на місці сучасного Нгоронгоро стояла велика вулканічна гора. До руйнування її вершина могла сягати приблизно 4500 – 5800 метрів над рівнем моря. Тобто за розмірами вона могла бути співмірною з найвищими вулканами Східної Африки.
Неймовірна природа / Скриншот з відео
Після потужної вулканічної активності верхня частина споруди обвалилася всередину. Так виникла кальдера – велетенська западина, яку часто називають кратером Нгоронгоро. Ці поняття схожі, але не зовсім тотожні. Звичайний вулканічний кратер утворюється навколо жерла й зазвичай має порівняно невеликі розміри. Кальдера може бути значно більшою: вона виникає, коли частина вулкана просідає або обвалюється після спорожнення магматичної системи.
Нгоронгоро має трохи більше 19 кілометрів у діаметрі, а його дно лежить приблизно на висоті 1700 метрів над рівнем моря. Край кальдери піднімається до 2100 – 2400 метрів.
Чому тваринам так добре всередині вулкана?
Високі стіни кальдери створюють враження закритої чаші, однак усередині неї є майже все необхідне для великої кількості тварин. На дні лежать відкриті трав'янисті рівнини, заболочені ділянки, ліси й водойми. У центрі розташоване неглибоке солоне озеро Магаді.
Його глибина змінюється залежно від сезону, але, за даними геопарку, не перевищує приблизно трьох метрів. У сезон дощів тут можна побачити великі скупчення фламінго. В інших частинах кальдери є водойми, якими користуються бегемоти.
Це справді вражає / Скриншот з відео
Вулканічне походження місцевості теж має значення. З часом вулканічний попіл та інші породи руйнуються, вивільняючи мінеральні речовини. Так можуть формуватися одні з найродючіших ґрунтів на планеті, саме через родючі землі люди в різних частинах світу нерідко селяться навіть поблизу активних вулканів.
У Нгоронгоро все це підтримує великі площі рослинності, а далі запускається звичайний харчовий ланцюг: трава забезпечує кормом травоїдних, велика кількість травоїдних – хижаків. UNESCO оцінює чисельність великих тварин у всій природоохоронній території Нгоронгоро приблизно у 25 тисяч особин.
Тут живуть чорні носороги, слони, буйволи, антилопи гну, зебри та велика кількість хижаків. Окремі офіційні матеріали геопарку наводять оцінку близько 30 тисяч великих тварин для місцевих вулканічних ландшафтів. Особливо багато тут хижаків, UNESCO називає Нгоронгоро територією з надзвичайно високою щільністю хижих ссавців, а леви стали одними з найвідоміших мешканців кальдери.
Тварини при цьому не замкнені всередині, як у велетенському природному зоопарку. Офіційний сайт геопарку наголошує, що вони можуть переміщуватися в кальдеру та з неї. Частина видів залишається тут протягом року, інші пересуваються залежно від сезону та доступності корму.
Чи можуть у такому місці жити люди?
Люди живуть у природоохоронній зоні Нгоронгоро, але це не означає, що на дні самого кратера стоять звичайні села.
Територію площею понад 809 тисяч гектарів створили як район багатофункціонального використання земель. Тут традиційно жили й випасали худобу масаї. У самому кратері постійних поселень немає.
Як виглядає ця місцевість: дивіться відео
Через сотні тисяч і мільйони років її схили та кратери можуть зарости рослинністю, наповнитися водою й перетворитися на повноцінні екосистеми. З діючими вулканами все інакше. Люди справді селяться і на їхніх схилах: вулканічні ґрунти часто дуже родючі. Але це не робить такі місця безпечними. Під час вивержень небезпеку становлять не лише потоки лави, а й попіл, пірокластичні потоки, зсуви та грязьові потоки, стверджує USGS. Навіть вулкан, який певний час мовчить, може залишатися джерелом ризику.