Земноводні виконували роль найточнішого діагностичного інструменту епохи. Після введення невеликої кількості сечі клієнтки амфібія давала результат із точністю до 95%, що значно перевищувало можливості тогочасних медичних оглядів, розповідає Neomano.

Як визначали вагітність за допомогою жаби

Наукова основа методу полягає в дії хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) – гормону, який утворюється під час вагітності. Для амфібій ця речовина слугує прямим біологічним тригером: у самок африканської пазуристої жаби (Xenopus laevis) вона викликає овуляцію та відкладання ікри вже за 12 – 18 годин.

Індикатор вагітності / Фото Pixabay

Пальне
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на 

Згодом аргентинський науковець Карлос Галлі Майніні адаптував метод для самців ропух (Rhinella arenarum), де реакція наступала ще швидше. Вже за 2 – 3 години у зразках виявляли активні сперматозоїди.

Головною перевагою жаб перед лабораторними мишами чи кроликами було те, що земноводні залишалися живими й після короткого відпочинку могли використовуватися повторно.

Які ще методи використовували?

До відкриття методу Хогбена в 1930-х роках людство століттями експериментувало з найхимернішими способами діагностики вагітності. У давньоєгипетському папірусі Кахуна віком близько 3800 років описувався посів зерен ячменю та пшениці, зволожених сечею. Цікаво, що сучасні експерименти 1963 року підтвердили: підвищений рівень гормонів справді прискорював проростання зерна в 70% випадків.

Античні лікарі покладалися на цибулеві проби та оцінку дихання, а середньовічні медики оцінювали колір і прозорість рідини за допомогою уроскопії.

Епоха "аптечних жаб" завершилася лише наприкінці 1960-х років із розробкою хімічних та імунологічних смужок. Попри вихід із комерційної фармацевтики, пазуриста жаба Xenopus laevis назавжди увійшла в історію науки й сьогодні залишається одним із ключових модельних організмів у генетиці та біології розвитку.