Про це в інтерв'ю сказав актор, режисер та заслужений артист Криму Ахтем Сеітаблаєв. Він розповів, що дуже важко переживав окупацію Криму.
До теми Мені довелось познайомитись з війною дуже близько, – цікаве інтерв'ю з військовим капеланом
Про окупацію Криму
Як ви переживали події, що сталися у Криму в 2014 році?
В цей день я перебував там, 27 лютого 2014 року. Я вранці вийшов і через 1,5 – 2 хвилини зрозумів, як почуваюсь. Зупинився, почав роздивлятися навколо і зрозумів, що я стою в центрі міста, яке я добре знаю, сам. Жодної людини, жодної машини.
Потім, коли побачив міліцейський кашкет за 50 кроків від мене, підійшов до них і спитав, що відбувається. Почувши відповідь, мені стало лячно.
Було відчуття фізичного безсилля і безпорадності. Я взагалі не знав, що робити: рятувати дітей, батьків, кому дзвонити. Таке відчуття було протягом наступних 2 місяців. Якщо це можна назвати депресією, то, можливо, вона й була.
Чи могла Україна уникнути окупації Криму? Як його повернути?
Можливо, те, що відбулося в Криму і на Донбасі – це відсутність державної політики в контексті розвитку і ренесансу культури. Як би це дивно не лунало, але з дитинства (потрібні – 24 канал) знання цієї землі та неба, під яким ти живеш. Обізнаність і освіченість в тому, що ти називаєш Батьківщиною, друзями, цінностями, сенсом свого життя.
Війна по цій лінії розриву – мова, цінності, так званий старший брат. Цього підґрунтя не існувало. Освічена людина, яка має здатність відрізняти добре від поганого, своє від не свого – її важко переконати, хіба змусити.
Що ми маємо зробити? Принаймні не мовчати, якщо не байдуже взагалі. Це не стосується військових, ми завдячуємо тим людям, які на фронті – добровольцям і кадровим військовим.
Наприклад, я взагалі можу і робити, і жити, і знімати кіно, і грати в театрі. Тобто, кожен з нас, якщо йому не байдуже, робить великий шлях маленьких справ. Я вважаю, що потрібно робити це і мати в собі віру.
Сеітаблаєв сказав, що дуже важко переживав окупацію Криму / Фото УП
Я маю приклад батьків, які 50 років прожили у вигнанні, але жодного разу я не чув від них у місцях депортації про те, що вони не повернуться у Крим. Навіть сумнівів не було. Так і сталось, до речі. Ми повернулися.
Про життя в Криму
Як почуваються близькі, які залишились в окупованому Криму?
Я навіть не знаю, як вони витримують, якщо чесно. Я знаю точно, бо спілкуюсь з кримськими татарами, що у них надзвичайно багатий досвід життя під таким майже державним тиском. І за часів радянської влади, і до цього теж.
Я не дарма почав розмову з того, що вони погано знають історію. Нас можна знищити. Так, можна, але перемогти – ні. Ще нікому не вдавалося, і цим теж не вдасться. Серед своїх земляків у Криму я бачу багато схожого на ті часи, коли жили в місцях депортації. Є внутрішня еміграція – не всередині себе, а всередині того оточення, наративу, ціннісної системи координат, яка в тобі відгукується.
Це зазвичай земляки або громадяни з проукраїнською позицією, яких не так мало в Криму. Є багато прикладів, коли люди гуртуються за законом фізики – чим сильніший тиск, тим сильніший супротив. Непросто їм.
Про закон про мову
Чи підтримуєте закон про мову та як популяризувати українську?
З одного боку, має бути доволі жорстке ставлення до порушення цього закону. Нічого поганого в цьому не бачу. Ніхто не каже, що треба бути філологом. Я – кримський татарин, я ніколи в житті не розмовляв українською мовою. Нічого.
Ти сам себе принижуєш до того, що ти такий нездара, що не можеш хоча б на побутовому рівні навчитись розмовляти мовою країни, в якій мешкаєш?
Якщо це агресивна позиція, ніби: "Та не хочу я знать ваш язык" – тоді ти не маєш бути при владі і не маєш права обирати владу. Якщо ти настільки зневажаєш землю, на якій ти живеш – чувак, хто ти такий, щоб обирати владу і бути у ній?
З іншого боку, треба особливо молоді підказувати і створювати такий контент, щоб було відчуття того, що розмовляти українською – це дуже класно, креативно, модно, драйвово, це розширює географію можливостей.
До теми У закон про мову хочуть внести зміни: які і навіщо
Мне никто не запрещает розговаривать на русском языке, на крымскотатарском. Я спілкуюсь 3 мовами, але весь офіційний і публічний наратив має бути мовою держави, яка ідентифікує її.
Про жінок в армії
Як ставитесь до жінки в армії?
Я взагалі до жінок дуже добре ставлюсь у будь-якій професії. Коли на Заході я відчинив перед жінкою двері, то на мене подивились так, що мені захотілось бігти. В мене було таке декілька разів. Було відчуття, ніби я зробив щось таке непристойне.
Потім місцеві друзі мені сказали, що в них не можна цього робити, адже це ніби показує, що вона слабка. Я кажу, що мені просто подобається це. Я, можливо, старомодний в цьому питанні. Звичайно, мені – як синові, батькові та чоловікові – хотілося б, щоб жінки завжди були в сукні і не наражали себе на небезпеку.
Скажімо так, за моєю консервативною думкою – вони не мають там бути. Однак, якщо жінка чи дівчина обирає саме таку професію, то яке я маю право бути проти? Жодного.
Про відносини України з Росією у майбутньому
Коли закінчиться війна, що робити, щоб про армію не забули?
Створювати такі умови і враження про те, що служити в армії – це гордість. Звичайно, класно, щоб це й підтверджувалось – щоб таке було. Людина, яка пройде цей шлях, повинна мати додаткові пільги. Чому ні? Людина свідомо пішла захищати свою країну.
Варто прочитати Повернути б січень 2014 і дати українцям розібратися самим, – соліст гурту Animal ДжаZ з Росії
Якими бачите відносини України та Росії через десятиріччя?
Як демонструє історія, зазвичай країни, які ворогували, будують інші відносини через багато років і внутрішні зміни. Звісно, як кожна нормальна людина, я теж за те, щоб не було війни. Однак, на жаль, тотально вся історія існування сусідньої держави пов'язана з тим, що вони постійно пхають свого носа в справи сусідніх держав.
Історія підтверджує, що кожна імперія рано чи пізно розпадається. В нашому випадку треба, щоб рано. І нам теж до цього потрібно бути готовими.