Дві помилки молодості: історія 19-річного полоненого окупанта, який з в'язниці потрапив на фронт

На війні проти України росіяни відзначилися насамперед тотальною байдужістю до живої сили. Та що казати, за понад 2 роки великої війни ворог показав, що готовий знищувати не тільки чужі народи, але і свій – про це найяскравіше свідчать удари по селах і містах російського прикордоння, котрі здійснює ворожа армія, чи авіаудари по місту Суджа, де досі живуть тисячі росіян.

Росія живе в реальності, де усім взаємно начхати на долю одне одного. Одним із прикладів є 19-річний Владислав Наумов – окупант з приватної військової компанії секретаря російського Радбезу Сєргєя Шойгу – "Шторм Z". Через класичну російську сімейну драму він здійснив першу велику помилку у своєму житті, через яку потрапив за ґрати. Другу – вирішивши підписати контракт і піти на війну проти України.

Історією Владислава поділилися джерела 24 Каналу. Як окупант потрапив на фронт і що тепер думає про війну – читайте в матеріалі.

Цікаво Чеченці в полоні ЗСУ: чому про них ніхто не згадує в Росії

Швидкий заробіток закінчився криміналом

Владислав – наймолодший з 4 дітей у сім'ї, має сестру, котра живе в Єкатеринбурзі, та ще двох братів. До 16 років жив з мамою, аж поки не з'явився її новий коханець – вітчим Владислава. Класична російська драма отримала не менш класичне продовження – хлопцю довелося втікати з дому на тлі постійних конфліктів з новим маминим чоловіком. Зараз окупант розповідає, що тоді йому доводилося ночувати у комп'ютерних клубах й іноді у друзів.

Тоді ж він знайшов роботу й працював промоутером, але зароблених грошей йому не вистачало. Тому коли одного дня йому написали з пропозицією серйозного заробітку – він погодився. Так 16-річний Владислав став наркокур'єром.

Мені написали у ВКонтакті з пропозицією заробити великі гроші за розповсюдження наркотичних речовин. Я ознайомився з інформацією й погодився. Пропрацював, розповсюджуючи закладки, десь два місяці, заробляв близько 300 000 (рублів – 24 Канал),
– розповідає окупант.

"Кар'єра" Владислава закінчилася тим, що його спіймали силовики, допитали та відвезли додому – проти нього порушили кримінальну справу, але не взяли під арешт. Тому бувши під слідством він закінчив школу, але у 2023 році суд виніс вирок у вигляді позбавлення волі. Так майбутній окупант опинився у в'язниці.

Із в'язниці – на фронт

Тепер окупант бідкається, адже, за його словами, за ті 2 роки у житті в нього тільки все почало налагоджуватися, аж тут раптом – в'язниця.

Тільки все налагодилося в житті й мені не треба було розкидувати наркотики. Я ніби все усвідомив, але було вже пізно – мене посадили,
– бідкається окупант.

Владислав каже, що у в'язниці відбував свій термін "спокійно", працював шевцем і йому навіть за це платили гроші, які він надсилав мамі. Та навіть пропри це, чомусь загарбнику було "важко", тому він вирішив підписати контракт і піти вбивати українців – зрозумівши одну помилку свого минулого, він одразу ж вирішив здійснити ще одну.

За словами окупанта, його мама плакала, коли дізналася про рішення сина, але аж ніяк не відмовляла – тільки хвилювалася. Те, що її син хоче стати вбивцею, – її не обходило. Тільки сестра сказала йому, що він дурень.

Владислав каже, що у нього були три причини підписати контракт:

• він втомився від в'язниці, в яку потрапив тільки минулого року;
• у "Штормі" пропонували великі гроші;
• хотів "спілкуватися з мамою", аби вона пишалася тим, що він пішов убивати українців.

Мамо, я шкодую, що підписав контракт. Я просто молодий і не знав, куди я їду. Не подумав і зробив це. Я дуже хвилююсь за тебе і через те, що ти плачеш, що хвилюєшся за мене. Я знову наламав дров,
– звертається до матері окупант.

Історія окупанта Владислава Наумова: дивіться відео

Мораль історії окупанта

Ув'язнені росіяни ще у 2022 році стали джерелом живої сили для російських приватних військових компаній. Спершу повний карт-бланш свого часу отримав "кухар Путіна" Євгеній Пригожин, котрий вербував засуджених за злочини різного ступеня важкості, обіцяючи помилування в обмін на участь у війні. І десятки тисяч ув'язнених цим скористалися – абсолютна більшість загинула у боях за Бахмут.

Коли Пригожин упав у немилість, вербування в'язнів почала здійснювати приватна військова компанія Сєргєя Шойгу. До слова, сама історія Владислава, котрий поповнив ряди найманців, є доволі цікавою. 2 роки, перебуваючи під слідством, він не був арештований, що вказувало на те, що відбутися він може легким покаранням. Однак судова система Росії зацікавлена в збільшенні кількості в'язнів, яких легше переконати стати найманцями. Ймовірно, саме тому Владислава і відправили за ґрати.

Та тільки такі, як Владислав, не враховують одного важливого моменту: дуже часто хижак стає жертвою, а той, хто прийшов убивати, – сам під загрозою. І усвідомлюють вони це лише тоді, коли безпосередньо з цим зіштовхуються.