Французький рекет чи благородні воїни: ким були легендарні мушкетери

Джерело: "Боги війни" на 24 каналі

Навіть, якщо ви ніколи не тримали в руках роман незрівнянного Олександра Дюма, то все одно знаєте про четвірку відважних, гордих та в хорошому сенсі авантюрних французьких зірвиголів. Якими насправді були легендарні мушкетери – читайте далі.

У попередній програмі Могутні воїни чи суперзірки Римської імперії: правда та вигадки про гладіаторів

У масовій свідомості слово "мушкетер", яке, здавалося б, мало означати просто солдата, головна зброя якого – мушкет, насправді намертво прикипіло до героїв Дюма.

За кількістю екранізацій, яку отримав роман, він може позмагатися ледь не з будь-якою іншою історією. Кіношники просто не дають забути про походеньки Д'Артаньяна і компанії, екранізуючи її з невеликими відмінностями з року в рік, передаючи таким чином від покоління до покоління.

Проте щоразу версії стають усе фантастичнішими і віддаляються від оригіналу.

Голлівудська екранізація пригод Д'Артаньяна і трьох мушкетерів у 1993 / Фото Pinterest

Мушкетери постають майже непереможними воїнами з неймовірним арсеналом засобів, які ледь не самотужки виграють війни. Щоправда, вже й оригінальний твір був сильно романтизованим, хоча базу для нього Дюма і брав з реальних подій.

Мушкетери були частиною серйозної європейської армії

Насамперед варто розібратися,про кого взагалі буде йтися. Адже мушкетери – дійсно цілий рід військ, які у XVI – XVII століттях були частиною будь-якої серйозної європейської армії, не лише французької.

Власне, французи були першими, кому дійсно дісталося від мушкетерів. У 1525 році відбулася битва при Павії процесі якої 3 тисячі іспанців, озброєних аркебузами (важкий варіант мушкета), просто знищили майже утричі більший загін елітних французьких лицарів.

Ця мить стала без перебільшення переломним моментом людської історії.

Битву при Павії часто називають перехідною точкою від середніх віків до епохи Нового часу. Саме після цієї події вогнепальна зброя поступово стає домінуючою силою на полях битв, а заковані у броню лицарі опиняються в дідівських історіях про те, наскільки зеленішою була трава в старому доброму середньовіччі.

Усі серйозні гравці на політичній карті тодішнього світу урок зрозуміли дуже швидко. Мушкети стали невід'ємною частиною озброєння усіх європейських армій, зокрема й французької, яка болючий перехід епох відчула на власній шкірі.

Цікаво. Важливість вогнепальної зброї у нових реаліях підкреслив той факт, що на початку XVII століття французький король Генріх IV створив для своєї охорони спеціальну роту карабінерів. А його наступник Людовік XIII наказав хлопцям замінити застаріли карабіни на новенькі мушкети.

Так на світ і з'явилися Мушкетери воєнного дому короля Франції, чи просто королівські мушкетери. І от про них писав Олександр Дюма, і саме вони стали одним з найупізнаваніших символів Франції у світі.

За романом, чи не головний подвиг мушкетерів – це повернення королеві її ювелірних прикрас, які викрали підступні британці.

Читайте також Перші бізнесмени: хто такі тамплієри і як вони заробляли гроші

І хоча з реальністю саме ця історія має мало спільного, та вона все ж добре ілюструє близькість роти мушкетерів до монаршої родини. Адже саме охорона його та її величностей були головним завданням цих хлопців впродовж майже 1,5 століття існування.

Форма мушкетерів підтверджувала їхній статус

Зайвий доказ того, наскільки серйозним був статус мушкетерів у донаполеонівський Франції – їхня форма.

Її непогано зобразили у добре знайомому радянському фільмі. Королівські мушкетери й справді носили вбрання, за яким не одразу й впізнаєш елітного воїна:

• величезний капелюх;
• яскравий блакитний плащ з багатим мереживним оздобленням і знаменитим хрестом на грудях.

Як виглядали мушкетери / Скриншот з відео

Казакін, саме так називався цей одяг, був прикрашений ліліями. Зображення квітки тоді було на прапорі країни, тож носити його на собі могли лише представники правлячої династії. Будь-хто інший, кого б упіймали з невинною лілією на вбранні, мав усі шанси закінчити на гільйотині.

Проте мушкетерів це не стосувалося – вони були справжньою елітою. Тому й не дивно, що охочих потрапити у ці ряди не бракувало. Стати королівськими мушкетерами могли винятково аристократи. Проте здебільшого йдеться про дрібну знать. Вищим шишкам і без того було чим зайнятися. А от наймолодші сини, без серйозних шансів отримати батьківський спадок, чи представники все ще гордих, утім збіднілих родів, бачили у такій кар'єрі шанс перестрибнути одразу кілька сходинок соціальної драбини.

Як можна було стати мушкетером

Та отримати омріяний блакитний плащ було не так і просто, адже рота навіть на своєму піку нараховувала понад 300 осіб. Потрапити до їхніх лав можна було:

• або завдяки зв'язкам, як це було в романі;
• або завдяки хабарю.

Нехай казакін з хрестом і одягали здебільшого не багаті дворяни, та все ж без стартового капіталу почати цю кар'єру шансів не було, навіть із хорошими зв'язками. А все тому, що за більшість екіпірування доводилося платити з власної кишені.

Довідка. Держава забезпечувала мушкетера лише власне мушкетом і сошкою – це підставка під зброю. Прицільно стріляти з мушкетів, які важили 7 – 8 кілограмів, без цієї штуки було майже не можливо. Тож коня, впізнаваний одяг, шпагу, пістолі та інше доводилося купувати власним коштом. Як і утримувати слугу. Його наявність у кожного мушкетера була обов'язковою. На нього доводилося витрачати ледь не половину зарплатні звичайного мушкетера.

Так чи інакше, історія небагатого гасконця Д'Артаньяна, який приїхав у Париж за мрією, є цілком канонічною. Адже він – цілком реальна історична особистість. Згадку про нього Дюма знайшов в одній історичній книзі і вирішив зробити героєм свого роману. Шарль де Бац де Кастельмор, граф д'Артаньян дійсно зробив блискучу кар'єру в лавах королівських мушкетерів, і дослужився до найвищого чину капітан-лейтенанта.

Він був довіреною особою кардинала Мазаріні та короля Людовіка XIV.

Мушкетери виконували особливі завдання монархів

Д'Артаньян і його підлеглі часто виконували особливі завдання монарха. Тож американський фільм 2011 року з Мілою Йовович у ролі Міледі втік від реальності не так і далеко, як може здатися після перегляду.

Постер до кінофільму "Три мушкетери" / Фото IMDb

Легендарних мушкетерів там зобразили радше як шпигунів та спецагентів, і їм справді часто доводилося виконувати схожі операції, які король чи кардинал не могли довірити більше нікому. Мовиться про замовні вбивства, шантаж, викрадення. А от воювали ці хлопці взагалі досить рідко.

Крім згаданих темних справ, гвардія короля здебільшого виконували функції поліції:

• розбиралася з народними повстаннями;
• слідкували за порядком у місті;
• ловили злочинців високого рангу.

Зокрема, справжній Д'артаньян свого часу арештовував міністра фінансів Франції. Не з уяви письменника у романі Дюма з'явилося і протистояння королівських мушкетерів та гвардійців кардинала. Виконуючи схожі функції, ці хлопці часто протистояли один одному.

Зверніть увагу Чи вбивали дітей найкращі воїни людства: уся правда про спартанців

Дружнє протистояння силовиків усередині країни, навіть у сучасному світі – звична річ. Проте 300 – 400 років тому суперечки зазвичай закінчувалися дуелями, які зрештою стали реальною проблемою.

Знаменитий завдяки усе тому ж роману Дюма кардинал Рішельє мусив заборонити дуелі на законодавчому рівні, встановивши для порушників найвищу міру покарання.

Що французький письменник вирішив відверто романтизувати, так це добропорядність королівських мушкетерів. Виконуючи функції поліції, рядові мосьє у блакитних плащах часто і поводилися як поліція з наших дев'яностих – хабарі, рекет, заплющені очі там, де за це заплатили. Хороші мушкетери – погані гвардійці кардинала – не більше ніж фантазія. Знак рівності між ними буде куди доречнішим.

Зрештою для внутрішнього суперництва мушкетерам навіть гвардійці були не потрібні. Коли у 1665 році створили їхню другу роту, то між "старими" та "новими" одразу розгорілося протистояння.

Щоправда, полягало вона здебільшого в тому, хто дорожче одягнеться і чия зброя буде красивішою.

Мушкетери були вправними воїнами завдяки потужній підготовці

Попри все, воїнами ці хлопці були дійсно вправними. Усе завдяки підготовці. Вступивши у ряди мушкетерів, новобранець поселявся у казармі і значну частину вільного від обов'язків часу мусив присвячувати тренуванням.

► Хлопці були майстрами у володінні шпагою, яка завдяки все тому ж Дюма стала їхнім невід'ємним символом.

► В арсеналі мушкетерів була також дага – кинджал для парного використання зі шпагою в іншій руці.

►Для кінного бою краще підходив палаш.

►Обов'язковим елементом озброєння були також 2 пістолі і, звісно, сам мушкет. Він вимагав ще й купи додаткових елементів, як-от порохівниця, патрони, запас гнітів і так далі.

Коли мушкетерам все ж випадала нагода опинитися у справжній битві, вони там не ганьбилися. Наприклад, Д'Артаньяну стоїть пам'ятник в нідерландському місті Маастріхті, під час успішної атаки якого він і загинув у 1673 році.

Пам'ятник Д'Артаньяну в Маастріхті / Фото Minube

Королівські мушкетери точно не були тими безкомпромісними та благородними героями, якими постають у романі Дюма і всіх наступних екранізаціях. Проте образ, створений письменником, вже століттями надихає хлопчаків по всьому світу на щирі та хороші вчинки. Реальні ж мушкетери, якими б вони не були, відіграли значну роль у еволюції військової справи на зламі епох і заслужили своє місце серед Богів війни.