Як Китай готується до війни та мобілізації, спецтрибунал для Путіна: про що пишуть західні ЗМІ

Росія сьогодні набагато вразливіша за Китай, особливо з точки зору економічних потужностей та воєнної сили, левову частку якої вона витратила під час злочинної війни в Україні. Кремлю залишається лише "дражнити" США, беручи в заручники американських громадян та влаштовуючи судилища над ними за повністю сфабрикованими справами. Втім, Вашингтон теж не стоїть на місці та активно долучається до спроб покарання російської верхівки за всі скоєні ними злочини. 24 Канал традиційно зібрав для читачів найцікавіше зі шпальт авторитетних західних ЗМІ.

Цікаво Путін готує Росію до "війни, яка ніколи не закінчиться": Guardian розповів, що про це свідчить

Китай готується до війни

Китайський лідер Сі Цзіньпін готує Китай до війни, пише видання Foreign Affairs, проаналізувавши останні промови голови Китаю та дії китайської влади, спрямовані на посилення боєздатності своєї армії.

• Сі проголосив чотири окремі промови, в одній з яких закликав своїх генералів "наважитися воювати".
• Зокрема, Китай збільшує оборонний бюджет на 7,2%, оголошує про плани зменшити залежність від іноземного продовольчого імпорту та оприлюднив нові закони про військову готовність, нові бомбосховища на узбережжі Тайванської протоки та створення нових мобілізаційних центрів по всій країні.

Сі Цзіньпін хоче більше видатків на оборону / фото Сінь Хуа

Видання зазначає, що конфлікт наразі не є неминучим або вже визначеним, проте політики та бізнес-лідери всього світу не можуть дозволити собі ігнорувати заяви Сі. Адже якщо лідер Китаю каже, що готується до війни, не вірити йому на слово просто нерозумно.

Ба більше, відразу обидва державні органи Китаю – Всекитайські збори народних представників та Китайська народна політична консультативна рада зробили сигнали про наміри Сі в головному журналі Комуністичної партії Китаю. Перше есе мало назву "Під керівництвом Сі Цзіньпіна, який думає про зміцнення армії, ми будемо переможно просуватися вперед". Друге есе також стосувалося військової тематики та називалося "Цзюнь Чжен" – слова, які є омонімом до "військового уряду", що, ймовірно, означає вищий військовий орган Китаю – Центральну військову комісію.

Там мовиться про необхідність прискорення "модернізації національної оборони та збройних сил", а також посилення політики Сі, яка вимагає від бізнесу та цивільних установ охочіше служити військовій модернізації Китаю. Зокрема, зробили й посилання до промови Сі Цзіньпіна перед військовими лідерами, де він завуальовано критикує Сполучені Штати:

Перед обличчям воєн, які нам можуть нав'язати, ми повинні говорити з ворогами мовою, яку вони розуміють, і використовувати перемогу, щоб завоювати мир і повагу. У нову епоху Народна армія наполягає на застосуванні сили для припинення бойових дій... Наша армія славиться тим, що добре вміє воювати і має сильний бойовий дух. За допомогою продовольства і гвинтівок вона перемогла гомінданівську армію, оснащену американською технікою. На корейському полі бою вона розгромила до зубів озброєного ворога номер один у світі і здійснила могутні і величні бойові драми, які потрясли світ і змусили плакати духів і богів,
– описують в есе минулі перемоги Китаю.

Однак не лише публікаціями та промовами Китай демонстрував свою підготовку до можливої війни. Пекін оприлюднив новий закон, який дозволить китайській армії легше активізувати свої резервні сили та перевести на офіційний рівень систему поповнення бойових підрозділів у разі війни.

Зверніть увагу! Західні аналітики вважають, що Сі Цзіньпін, ймовірно, виніс певні уроки з військової мобілізації в Росії та невдач Владіміра Путіна в Україні. Зокрема, Китай вніс зміни в кримінальний кодекс щодо військових у воєнний час.

Тепер центральна військова комісія отримує повноваження вносити зміни в обвинувачення, судові розгляди та виконання вироків, що може стати першим кроком для переслідування осіб, які виступають проти поглинання Тайваню. Водночас це дозволяє Національно-визвольній армії Китаю використовувати власну юрисдикцію на окремих територіях, ймовірно, під час окупації того ж Тайваню або для примусу громадян Китаю підтримувати їхні рішення під час війни.

• Китай також розгорнув велику кількість мобілізаційних центрів по всій країні та почав будувати мережу бомбосховищ на своєму боці Тайванської протоки.
• Побудували також, щонайменше, одну "лікарню швидкої допомоги воєнного часу", а місцеві провінції почали забороняти доступ до урядових сайтів з закордонних IP-адрес, ймовірно, для перешкоджання відстеженню підготовки Китаю до війни.

Тайвань готується до блокади / фото CCTV

Зміни в політичному мисленні Китаю підтверджують також обговорення на Китайській народній політичній консультативній конференції. Був запропонований план зі створення чорного списку активістів та політичних лідерів Тайваню, які виступають за незалежність. Його запропонував популярний ультранаціоналістичний блогер Чжоу Сяопін, згідно з його  пропозицією, Пекіну дозволено вбивати осіб, внесений до чорного списку, включно з віцепрезидентом Тайваню Вільямом Лай Чінте, якщо вони не змінять свою політику. Згодом Чжоу повідомив, що його план було передано на розгляд відповідним органам влади. Варто зауважити, що Сі Цзіньпін особисто похвалив Чжоу ще в 2014 році за "позитивну енергію" його виступів, направлених проти Тайваню та США.

Водночас Китай збільшує свій військовий бюджет до 224,8 мільярда доларів, що на 7,2% більше ніж минулого року. Втім, західні експерти вже давно вважають, що Китай занижує публічно оголошені суми, які він витрачає на оборону. До прикладу, в 2021 році Пекін витрати 209 мільярдів доларів на армію, проте, згідно з дослідженням, реальна сума становила аж 293 мільярди доларів. Це при тому, що навіть офіційна цифра суттєво перевищує військові витрати всіх тихоокеанських союзників США разом узятих: Австралії, Японії, Філіппін, Південної Кореї і Таїланду.

Однак найбільша увага прикута до промов, проголошених сами Сі Цзіньпіном.

У чотирьох промовах Сі описав похмурий геополітичний ландшафт, виділив США як супротивника Китаю, закликав приватний бізнес служити військово-стратегічним цілям Китаю і повторив, що вважає об'єднання Тайваню і материка життєво важливим для успіху своєї політики, спрямованої на досягнення "великого омолодження китайського етносу", яке полягає як раз у "об'єднання Китаю" та фактичному поглинанні Тайваню. Лідер Китаю також підкреслив, що найближчим часом ризики лише будуть збільшуватися та закликав усі рівні держави, від уряду до бізнесу та простих громадян об'єднуватися заради нових перемог.

Зокрема, Сі порушив свою практику не називати США своїм супротивником. Він оголосив дії США та їхніх союзників головними причинами для сьогоднішніх проблем Китаю та розкритикував політику "стримування" Китаю, яка сповільнює розвиток та є серйозним викликом для держави. При тому, що адміністрація Джо Байдена наголошує на засобах з уповільнення погіршення американсько-китайських відносин.

Попри це, Китай явно готується до нової, більш конфронтаційної ери. Сі Цзіньпін також планує здихатися багатьох залежностей економіки Китаю від Заходу та прискорити рух Китаю до модернізації. Сі також сказав, що хоче, щоб Китай покінчив із залежністю від імпорту зерна і промислових товарів. Наразі Китай залежить від імпорту на понад третину свого чистого споживання продовольства.

• Заходу варто сприймати Сі Цзіньпіна та його слова дуже серйозно, адже через 10 років його правління безліч американських аналітиків продовжують ігнорувати деякі факти. Наприклад, дуже скептично на Заході сприймали агресивну кампанію Сі проти прав власності та технологічного сектору, коли уряд буквально змушував приватні компанії віддавати левову частину своїх прибутків на користь держави. Втім, це зрештою спрацювало та продовжує наростати.
• Успіх мала також драконівська політика "нульового ковіду", яку Сі проводив протягом останніх трьох років та лише наприкінці 2022 був змушений різко змінити курс.

Сьогодні Сі активно намагається протягом наступних десяти років розірвати ключові економічні та технологічні залежності Китаю від демократичного світу, який очолюють США. Робить це китайський лідер в очікуванні нової жорсткої фази ідеологічного та геостратегічного протистояння. Його повідомлення про підготовку до війни і ототожнення "національного омолодження" з об'єднанням демонструють новий етап у його кампанії політичної війни, спрямованої на залякування Тайваню. Він явно готовий застосувати силу, щоб захопити острів. Залишається незрозумілим, чи вважає він, що зможе зробити це без ризику неконтрольованої ескалації у відносинах зі Сполученими Штатами.

Від Байдена вимагають покарати Росію за арешт  журналіста

Кремль заарештував репортера Wall Street Journal за фальшивим звинуваченням у шпигунстві. Видання наголошує, що арешт Евана Гершковича посилює звичку Кремля брати американців в заручники та вчергове доводить, що Росія відходить від спільноти цивілізованих націй. У WSJ підкреслюють, що за безпеку журналіста тепер відповідає особисто Владімір Путін та закликає адміністрацію президента США Джо Байдена докласти максимальних зусиль для звільнення Гершковича.

Агенти ФСБ Росії схопили Гершковича у місті Єкатеринбург де той перебував під час робочої поїздки. Відразу після арешту ані виданню, ані уряду США не дозволили зв'язатися з заручником. У заяві самої ФСБ мовиться, що акредитований для роботи в Росії журналіст звинувачується у шпигунстві. При цьому, акредитацію йому видало міністерство закордонних справ Росії, тобто перебував у країні він повністю легально.

WSJ повністю заперечує будь-які звинувачення на адресу Гершковича, адже з усіх боків воно виглядає доволі сумнівним. Російський уряд пильно слідкує за всіма іноземними журналістами, які знаходяться в Росії. Сам Гершкович працював там роками, отже якби росіяни дійсно підозрювали його в шпигунстві, могли б вже давно видворити з країни. Час арешту виглядає як продумана провокація, щоб поставити США в незручне становище та залякати іноземну пресу, яка все ще працює в Росії. Кремль вже залякав всю внутрішню пресу, отже закордонні репортери на сьогодні є останніми незалежними джерелами новин з Росії.


Як арештовували Гершковича / фото ТАСС

• Арешт Гершковича стався через кілька днів після того, як він опублікував відверту статтю, в якій задокументував занепад російської економіки, що викликало широкий резонанс. Кремль, вочевидь, не хоче, щоб ця правда стала відомою.
• Арешт також може бути відповіддю на звинувачення, висунуті нещодавно Міністерством юстиції США проти Сергія Черкасова. Громадянина Росії звинуватили в різного роду шахрайствах та в тому, що він є агентом іноземної держави. Путін часто бере заручників з метою подальшого обміну на росіян, які скоїли злочини на території США.

Арешт Гершковича за звинуваченням у шпигунстві став першим випадком проти американського журналіста в Росії, з часу затримання Ніколаса Данілова у 1986 році. Попередній випадок стався на останніх етапах холодної війни. Данілова утримували близько двох тижнів та відпустили без пред'явлення звинувачень, тоді як США дозволили виїхати російському співробітнику радянського представництва при ООН після того, як його заарештували за кілька днів до цього в результаті операції ФБР.

WSJ зазначає, що арешт американського журналіста свідчить про зниження здатності США стримувати напади на своїх громадян. Адміністрація Байдена засудила затримання Гершковича, за що видання окремо подякувало президенту США. Втім, редакторів журналу турбує, чому Путін вважає, що він може викрадати американців та виходити сухим з води?

Минулого року Москва та Вашингтон обміняли баскетболістку Брітні Грінер, яку Росія заарештувала за дрібні звинувачення у вживанні наркотиків, на Віктора Бута, який відбував 25-річний термін ув'язнення в Іллінойсі за змову з метою вбивства американців і продаж зброї терористичній групі. Обмін в'язнями сприймався широкими масами як крок на користь Москви, яка високо цінувала пана Бута, в той час, як Байден не наполягав на тому, щоб Росія також звільнила американця Пола Вілана. Росія утримує Вілана, колишнього морського піхотинця, за звинуваченнями у шпигунстві ще з 2018 року.

Бандитські лідери продовжують робити бандитські речі, якщо думають, що їм за це нічого не буде. Адміністрації Байдена доведеться розглянути можливість дипломатичної та політичної ескалації у відносинах з Росією. Першочерговим обов'язком уряду США є захист своїх громадян, а надто багато урядів зараз вважають, що можуть безкарно заарештовувати та ув'язнювати американців.

Як США долучаються до суду над Владіміром Путіним

Шанси на те, що Владімір Путін незабаром опиниться на лаві підсудних за незаконну війну в Україні, невеликі, але правові лещата все більше стискають російського диктатора, пише видання The Washington Post. Адміністрація Байдена офіційно схвалила створення спеціального трибуналу для суду над Путіним і його поплічниками за "злочин агресії" – звинувачення, яке висували нацистським і японським підсудним на судових процесах у Нюрнберзі і Токіо після Другої світової війни.

Важливий крок адміністрації Байдена поставив Вашингтон в один ряд з ключовими союзниками та визначив курс Заходу на притягнення кремлівських імперіалістів до відповідальності за найбільш руйнівну війну в Європі за останні 70 років.

Рішення США варто привітати, навіть попри те, що хащі юридичних питань, які воно підіймає, ще належить розплутати найближчими роками. Дуже важливо, щоб російські військові та командири, які вчиняли воєнні злочини та злочини проти людяності на території України, були врешті притягнуті до відповідальності.

• Прогрес у досягненні цієї мети вже відбувається під егідою розслідувань за участю Міжнародного кримінального суду в Гаазі та Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні.
• Були зібрані гори доказів і документації на підтримку майбутніх судових переслідувань за вбивства та страти українських цивільних осіб, тортури, сексуальне насильство, примусове розлучення дітей з їхніми сім'ями та обстріли цивільної інфраструктури.

Водночас було б недостатнім та навіть несправедливим збирати докази та проводити судові процеси над російськими солдатами, ігноруючи притягнення до відповідальності їхніх господарів у Кремлі, які й вирішили розпочати цю злочинну війну. Цього місяця МКС вже зробив важливий крок на цьому шляху, видавши ордер на арешт Владіміра Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за їхню роль у масовому викрадені українських дітей. Це стало першим випадком, коли суд виніс обвинувальний акт проти посадових осіб однієї з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН.

Втім, Міжнародному кримінальному суду не вистачає юрисдикції, щоб звинуватити Путіна та іншу російську верхівку у скоєнні того, що в Нюрнберзі б назвали "злочинами проти миру". Звідси й імпульс, який набрався за останні рік, та став передумовою для трансформації моральних наративів у формальну юридичну процедуру.

Нещодавно Державний департамент США вперше дав згоду Вашингтона на створення спеціального трибуналу на базі української судової системи, який також включатиме міжнародні елементи, зокрема, залучення суддів чи прокурорів з інших країн, зокрема США та Європи.

Ця модель, як зазначили представники США, "сприятиме ширшій міжнародній підтримці та продемонструє лідерство України у забезпеченні відповідальності за злочин агресії". Втім, подібна гібридна судова модель викликала критику з боку деяких юристів та правозахисників.

Деякі з них виступають за створення нового міжнародного суду, а не вкоріненого у власній правовій системі України, за якої чинні глави держав можуть претендувати на імунітет від судового переслідування. Існують також побоювання, що адміністрація Байдена, особливо Пентагон, не бажає допомагати у створенні нового міжнародного суду, який, ймовірно, міг би переслідувати американських посадовців за минулі або майбутні передбачувані порушення під час війни.

Головним питанням залишається так званий "суверенний імунітет" Владіміра Путіна, який перешкоджає заочному суду над російським диктатором та створює потенційні проблеми в майбутньому. Тим не менш, у випадку його переслідування за злочин агресії, заява про імунітет може бути як успішною, так і провальною, залежно від рішення самих суддів. Отже, ймовірно, що якщо Путін і постане перед судом, то це станеться вже після завершення його повноважень як президента Росії, коли він більше не матиме права претендувати на імунітет.

Як і Владімір Путін, сербський лідер Слободан Мілошевич здавався недоторканним, оскільки він реалізовував свій націоналістичний проєкт протягом понад десятирічного перебування при владі, аж до 2000 року. Проте він став першим чинним главою держави, звинуваченим у воєнних злочинах, і помер у 2006 році у своїй тюремній камері в Гаазі, де його судили на Міжнародному кримінальному трибуналі з питань колишньої Югославії.

Чи чекає Путіна доля Мілошевіча / колаж Republic

Форма, структура та правила будь-якого трибуналу, який здійснює переслідування за розв'язання агресивної війни в Україні, є менш важливими, ніж послання, яке цей трибунал передає не лише самому Путіну, але й когорті чиновників та олігархів, які виконують його волю. Всі вони занадто комфортно почуваються при владі та впевнені у власній безкарності. Так чи інакше, вони повинні відповісти за невиправдане кровопролиття, яке вони влаштували суверенній нації.