Міська влада подарувала 75 копій металевого ключа, який колись належав єврейській синагозі, людям, які популяризують єврейську спадщину регіону. Ювілейні заходи, які включали молитовний концерт у "Просторі синагог", належать до спроб відновити забуті спогади про євреїв, які колись були невід'ємною частиною регіону – так пише про цю подію The Japan Times.
Читайте також: "Московсько-жидівська влада": мер українського міста оскандалився антисемітською заявою (відео)
Скляні ключі – це робота американської скульпторки та дослідниці Рейчел Стівенс, яка знайшла їхній металевий оригінал на вуличному ринку Львова, шукаючи залишки єврейської культури у східній Галичині в рамках свого дослідницького проекту. Згодом вона організувала виставку своїх робіт під назвою "Ключ від міста".
Стівенс використовувала скло для копій, тому що в єврейській традиції цей матеріал означає "крихкість життя". "Їхня створення стало відчутним способом висловити моє горе про минуле та мою надію на майбутнє", – пояснила мисткиня.
75 скляних копій металевого ключа були вручені людям, які працюють над збереженням пам'яті про єврейське населення Львова та регіону
"Не дай Бог нашому місту ще раз постраждати від такого нещастя. Сьогодні ми навіть не можемо собі уявити біль, приниження та горе, яке тисячі львів'ян пережили в минулому столітті", – заявив під час церемонії нагородження львівський міський голова Андрій Садовий.
Мер Львова вручає скляний ключ польській письменниці Яніні Хешелес, яка вижила в Янівському концтаборі
Серед нагороджених – Марла Рошер Осборн, американка, яка очолює програму "Єврейська спадщина Рогатина", один із проектів якої – відновлення єврейського кладовища поблизу Рогатина.
Ірина Мацевко, заступник директора Центру міської історії Центрально-Східної Європи та організатор меморіальних заходів у Львові, заявила, що вперше західноукраїнське місто визнало зусилля щодо збереження історичної пам'яті у такий спосіб.
На її думку, в українському суспільстві зростає усвідомлення необхідності пам'ятати євреїв, яких знищили нацистські сили, в деяких випадках за участю місцевих жителів.
До ініціативи з відновлення історичної пам'яті належать введення курсів єврейської історії в університети, нові дослідження молодих українських вчених та зусилля активістів, такі як реставрація єврейських надгробків, які використовувались для прокладання дороги та повернення їх на кладовища.
Це частина процесу відродження пам'яті єврейської спадщини. Звичайно, цей процес повільний. Я хочу, щоб він пришвидшився, але останні десять років ми бачили, як єврейська спадщина повертається до свідомості людей і відбувається багато заходів. Дуже важливо, щоб праця людей, які цим займаються, була оцінена,
– прокоментувала Мацевко.
Як зауважує видання, до Другої світової війни Львів та прилеглі території належали Польщі. Тоді він був третьою за величиною єврейською громадою у довоєнній Польщі після Варшави та Лодзі. До першої світової війни Львів і прилеглі райони були частиною східної Галицької області Австро-Угорської імперії, а місто називалося Лембергом.
У червні 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз, свого колишнього союзника. Коли німецькі війська увійшли до міста, вони разом з українськими колаборантами вбивали євреїв у місті та в сільській місцевості. Займаючи територію, німці винищували євреїв у Львівському ґетто, таборі смерті Белжець та примусовому трудовому таборі в Янівську до червня 1943 року.
Із близько 150 000 єврейського населення вижило лише приблизно 1%.
У післявоєнні роки спогади про вбитих євреїв почали зникати. Історик Омер Бартов назвав цю територію "місцем пам'яті та забуття, співіснування та стирання", "великими надіями" та "пунктирними ілюзіями".
Читайте також: Ксенофобія "с русскім духом": кого б росіяни вигнали з країни у першу чергу – деталі у цифрах