Нова небезпека для світу: чому дві Кореї знову міряються ракетами
Між двома Кореями починаються перегони озброєнь та технологій, які виливаються у розробку нових ракет. Це робить півострів дедалі більш мілітаризованим.
Між двома Кореями, Північною та Південною, починається малопомітна для зовнішнього світу гонитва озброєнь передусім ракетних. Навіть технічні особливості вже дуже схожі.
Читайте ще Нова зброя та ракета-монстр: чим КНДР хоче залякати світ
Старе суперництво на новому рівні
Північ та Південь Кореї не перший раз змагаються: була війна у 1950-х, безліч безпекових інцидентів, викрадення, перестрілки на ДМЗ (Демілітаризована зона, де-факто кордон між країнами – 24). Були перегони у кого краще пропаганда чи вище флагшток. Але останнім часом, це перейшло на стратегічний рівень та погрожує вилитися у конфлікт, пише NYT.
Сеул тепер нарешті має власний надзвуковий винищувач KF-21 вартістю у 7,8 млрд доларів США. В планах – придбати десятки американських гелікоптерів. Нинішня адміністрація збільшила видатки на оборону приблизно на 7% (середній показник – 4,1%). Літак був розроблений разом з Індонезією для потенційного подальшого експорту у країни Південно-Східної Азії.
Саме її фактично копіював Північ на своєму останньому ракетному тесті. Навіть боєголовка майже така сама – 2,5 тони. І теж короткий радіус польоту до 600 км.
Презентація винищувача KF-21 / Скріншот Офіс президента Південної Кореї
Такі ракети теоретично зможуть пробивати військові бункери та знищувати індустріальні цілі. Наскільки успішно – це вже залежить від їхнього розташування та глибини залягання, якщо мова про північнокорейські бункери (з яких Кім Чен Ин та вище керівництво країни буде вести війну – 24). Власне у цьому і полягає стратегія стримування ворога, з точки зору північних корейців. А також у вдосконаленні протиракетної оборони.
В Сеула немає власної ядерної зброї з 1991 року, коли США вивезли останні з 1000 боєголовок (зберігалися там під час Холодної Війни). Втім, країна входить до числа "сплячих ядерних держав", які доволі швидко можуть її розробити, якщо так вирішать. Натомість вона перебуває під американською "ядерною парасолькою" та купує найновішу техніку. Включаючи літаки з технологією "стелс".
Причини для перегонів
Загроза виведення військ за каденції Трампа – вкупі зі зростанням ядерної потуги Півночі – лише посилила заклики на Півдні до подальшої мілітаризації.Розгортання таких систем становить небезпеку для хиткого та делікатного миру на Корейському півострові.
Накопичення озброєнь в ім'я оборони врешті-решт підірве цю оборону, створивши порочний цикл,
– резюмував для NYT Чан Чьол Вун, аналітик з Корейського інституту нацоборони.
Дозвіл на свої ракети: як Південь захищається від КНДР
Вашингтон давно протидіяв поширенню (проліферації технічною мовою – 24) ракетного озброєння на Корейському півострові. Відповідно до Керівних принципів 1979 року між Сеулом та Штатами, Південь не мав права розробляти власні ракети з дальністю польоту понад 300 км і навантаженням не більш ніж 498,5 кг.
У 2010 КНДР атакувала південний острів Йонпхідо саме ракетним обстрілом, що призвело до кількох жертв. Сеул вимагав від США пом'якшити умови та дозволити досліджувати більш сучасну зброю. Південь навіть погрожував зробити цей крок самостійно, якщо американці не наважаться.
Ми сказали американцям: якщо ми не будемо захищатись від наростаючої загрози Півночі, все більше наших громадян буде вимагати ядерних бомб,
– згадав для NYT колишній радник з нацбезпеки Чун Юн Ву.
Ця погроза подіяла: у 2012 Керівні принципи були пом'якшені, дозволивши ракети радіусом до 800 км, які Південь виробляє і наразі. Проблемним лишалося питання боєголовки: США сказали, що перевищувати ліміт у 500 кг Сеул зможе лише на зброї меншої дальності. Попри це, дальність та навантаження йшли рука об руку.
Південнокорейська ракета Hyunmoo-4 / Фото Asia Pacific Defense News
Так народилися Hyunmoo-2, Huynmoo-2B та Huynmoo-2C. Кожна нова ракета ставала сильніше попередниці. А потім КНДР запустив першу міжконтинентальну балістичну ракету "Хвасонг-14" і Дональд Трамп зняв усі обмеження, давши "зелене світло" на розробку і створення вінця ракетної програми Півдня – ракети Huynmoo-4. Два союзники тоді ж провели власні ракетні навчання.
Революція на Півночі: чому їхня нова зброя це проблема
Кім Чен Ин при владі вже майже 10 років. Він не тільки обіцяв зробити ракети, які здатні будуть (поки що лише в теорії – 24) сягнути континентальних США, але й "схилити ракетний баланс проти Південної Кореї" на користь Півночі. У січні, КНДР випустила чергову сенсаційну новину: там збудували ракети з ядерною зброєю, націлені на Сеул. При цьому боєголовки зробили "меншими, легшими й тактичнішими".
Ракетний тест на Півночі / Колаж CNN
У випадку КНДР, вони цілком можуть нести мініатюрну ядерну бомбу, над розробкою якої Пхеньян давно працює. Нову зброю комуністичного режиму складніше перехопити: вона літає швидше та нижче, ніж аналоги.
А що найголовніше – тепер вони використовують тверде паливо, яке дозволяє швидше підготувати ракету до транспортування та запуску (старіший флот "Скадів" та "Нодонів" використовував рідке паливо та був доволі неточним)."Нова північна зброя здатна ухилятися від радарів союзників при маневруванні, може збільшувати дальність та вагу боєголовки. Все тому, що вона працює від найбільшого двигуна на твердому паливі, який коли-небудь будували у Північній Кореї", – пояснив NYT Чан Ян Гьюн, ракетний експерт Корейського аерокосмічного університету.
Зверніть увагу Кім Чен Ин та розмови про мініатюрну ядерну зброю: що задумали у КНДР
Саме тому Південь не зміг вчасно зафіксувати останнє ракетне випробування Півночі. Сеул навіть спочатку дав не дуже точні дані, скільки кілометрів пролетіла ракета КНДР (і сказав меншу цифру, ніж Пхеньян – 24).
Це цікаво Ілюзія раю: які трюки використовує КНДР, щоб залякати людей
Так, найбільші північні ракети – міжконтинентальні – все ще використовують рідке паливо. Що робить їх потенційно вразливими під час переміщення та підготовки. Втім, тоді ж у січні Кім пообіцяв довести справу до кінця і розробити твердопаливну МБР. А вони вже є викликом для американської системи протиракетної оборони, яка наразі перебуває не в кращих кондиціях та давно потребує оновлення та перегляду.
Суперництво під та над водою
Мова йде не лише про ракети, але й, наприклад, про атомні підводні човни, повідомляє DW. Північ давно будує новий (насправді, дуже старий за дизайном – 24) АПЧ, тоді як Південь лише розглядає таку можливість.
Наразі, він має у розпорядженні кілька гібридних дизель-електричних човнів класу Сон-Вон-II. Втім, з 2018 року Південна Корея вирішила, що вона "має збудувати атомний атакувальний човен" потужністю до 4000 тонн.
Головна проблема
Але заради отримання урану для АПЧ потрібно переглянути підписану та оновлену Угоду про використання атомної енергії в мирних цілях. "Морські реактори" не є мирним способом використання. Тож навряд чи США колись погодяться на подібне, зважаючи що потрібна ще й підтримка Конгресу.Пхеньян планує розмістити на човні нові ракети класу "Полярна зоря" з ядерним зарядом. Головна мета КНДР – отримати визнання, як відповідальна ядерна держава, бажано на рівні із США.
Важлива тема В оточенні ворогів: чи відмовиться Японія від пацифізму через апетити сусідів
На відміну від ракет, створити атомні підводні човни сучасного класу і до того ж тихі – дуже складне завдання, якщо виходити з того, де зараз знаходиться КНДР. "Якщо він не тихий, його можна відстежити й це не така вже велика загроза", – пояснив DW Гаррен Маллой, професор з міжнародних відносин у японському Університеті Дайто Бунка.
Дизайн авіаносця для Південної Кореї / Колаж Naval news
Він додав, що "не бачить сенсу зі стратегічної точки зору в атомному підводному човні для Південної Кореї. Якщо це не позування перед Північчю, звісно що". Крім субмарин, Південна Корея, у бажанні стати більш самостійною військовою силою, будує навіть легкий авіаносець для літаків F-35B коротким зльотом та посадкою. Це лише частково стосується Півночі, але більше – проєктування сили за межами вузького регіону Східної Азії.
Під час потенційної війни, південнокорейські бази будуть знаходитись під постійним вогнем супротивника: балістичні ракети, хімічна зброя, диверсії від сил спецоперацій і так далі.Скоріш за все, вони будуть швидко виведені з ладу. Але авіаносець, хай і з обмеженим числом літаків, який знаходиться у морі, може завдавати удари у відповідь більш ефективно. Флот, який знаходиться навколо флагмана, міг би виконувати далекі морські місії. Втім, тема необхідності такої техніки залишається дискусійною.
У той самий час на мілководді, яке оточує півострів, більш корисні маленькі дизельні кораблі, які важко помітити. Тож плани обох Корей, але особливо Півночі – "нереальні, бо не поєднують засоби та цілі". Пхеньян, як і Москва, рекламують зброю, яку ще не мають і не факт, що взагалі колись отримають у робочому стані.