Коні троянські і справжні. Вадим Рабинович як ікс-фактор у справі Онищенка
Голосування по Онищенку, яке в черговий раз довело, хто чого вартий в український політиці. Без Табу розповідає, чому від олігарха відвернулися нещодавні адвокати та бізнес-партнери, а також, чого варті спроби «утриматися» окремих персонажів банки з павуками, більш відомої, як Верховна Рада.
– Хаїме, люди тут говорять, що Мендель перестрів тебе вчора у лісі і надавав ляпасів…
– Ой-вей, теж мені ліс, чотири сосни!
Старий анекдот
Події першого вівторка липня, які розгорталися навколо Олександра Онищенка та майбутнього справедливого покарання (скоріш за все – заочного) за його зовсім не дрібні грішки, були показовими від початку і до кінця. Навіть звичайний аналіз голосувань по трьох принципових питаннях – позбавлення недоторканності, затримання та арешт – може багато чого пояснити і між ділом довести, що слова в українській політиці розходяться зі справами майже завжди. Про це для порталу "Без Табу" написав Гриць Якович Вареник.
Подивіться хоча б на голосування за позбавлення недоторканності. Напередодні ніхто з лідерів політичних сил не розпинався на підтримку Онищенка так, як це робили Ляшко і Тимошенко. Ніхто цьому не дивувався, оскільки потенційний на той момент арештант цілком міг бути одним з головних спонсорів Батьківщини та РПЛ.
Читайте також: 8 друзей Онищенко. Клуб лишенных депутатской неприкосновенности
А тепер спробуйте вгадати: скільки голосів дали ці дві політсили, якщо з сорока їхніх депутатів у залі засідань присутнім був тридцять один? 90 відсотків дадуть відповідь "тридцять один" і помиляться – треба ж було хоча б комусь імітувати наявність внутрішньопартійного плюралізму думок. А для таких невдячних справ під рукою у Юлії Володимирівни завжди є вірний адвокат Власенко.
Цікаво ще й те, що одним з двох відсутніх "радикалів" був – ніколи в житті не здогадаєтесь – Ігор Мосійчук. Що там в народі говорять про круків та очі, не підкажете?
Деякі експерти та аналітики лякали особливо вразливу публіку відсутністю спільної думки по Онищенку в лавах так званої коаліції. Про ймовірний розкол серед депутатів від Народного фронту взагалі говорили ледве не як про стовідсотковий факт, та і серед народних обранців від БПП вистачає людей, що мають з любителем кінного спорту спільні інтереси, причому бізнесові, а не спортивні.
Тепер знову спробуйте увімкнути інтуїцію і дайте відповідь на питання: скільки з членів коаліції, яких у сесійній залі було дві сотні без трьох душ, віддали свої голоси за зняття недоторканності? Правильна відповідь – дві сотні, але вже не без трьох, а без п’яти душ, оскільки Єфімов та Козаченко вирішили залишити свою думку при собі. Розкол, кажете? Так-так, звичайно.
Серед однопартійців найактивніше та найпалкіше публічно захищав Онищенка Ярослав Москаленко. А тепер вгадайте, як ясновельможний пан проголосував з приводу зняття недоторканності з товариша по партії… А ніяк, бо пан вирішив утриматися. І не лише він, а й ще четверо представників "Волі народу" на додачу.
Євген Рибчинський і взагалі проголосував "за", змусивши згадати написаний у сиву давнину твір про птаха, рибу та ракоподібного. На фоні поета у другому поколінні навіть аналогічний хід конем від Вадима Рабиновича не дивує – колишній власник колишнього київського "ЦСКА" давно привчив до того, що дивуватися його вчинкам не варто. Але несинхронність дій всередині політсили все одно видається знаковою.
Далі, щоправда, було значно веселіше. Рибчинський утримався під час голосування за затримання і проголосував категорично проти арешту. Якщо б справа була років двадцять тому, то хтось з журналістів не без єхидної посмішки говорив би, що товариші по партії під час антракту за філіжанкою кави провели з Євгеном Юрійовичем роз’яснювальну роботу. Але в нашому випадку на роз’яснювальну роботу просто не було часу – усі три голосування вклалися ледве не у дві хвилини.
Невже поета у другому поколінні замучило сумління? Якщо так, то виходить, що у Рабиновича або імунітет до подібних мук, або сумлінність відсутня – він був єдиним з представників викиднів колишньої ПР, який на усі три питання по Онищенку відповів схвально.
Читайте також: Онищенко сбежал туда, куда и остальные "консервы"
У коаліції теж почали вимальовуватися цікаві нюанси – хтось дивним чином зник з зали засідань між першим та другим голосуванням, хтось раптово змінив свою думку з приводу головного героя вівторка, але це вже було не так цікаво.
Саме тут чомусь схотілося пригадати слова мера одного мегаполіса, який минулого року ще був звичайнісіньким нардепом: "Розумний політик не псуватиме відносини ні з ким, навіть з ідейними ворогами". До чого ця згадка? А до того, що незабаром у пресі неминуче з’являться відверті заяви деяких народних обранців про те, що Онищенко (хоча який в біса Онищенко може вийти з людини, що народилася Кадировим?) не злодій і взагалі хороша людина, але лінія партії є лінія партії, тому голосувати довелося так, як сказали.
Особливо цікавими, звісно ж, будуть виправдання політиків рівня "кандидат у президенти" – треба ж якось зберегти обличчя перед майбутніми виборами. І неважливо, коли ці вибори будуть і куди треба буде обиратися, бо грошовитий ситуативний союзник ніколи не завадить.
Проте справжнім переможцем у цій грі так чи інакше є Рабинович, який знову зумів абсолютно безкоштовно привернути до себе увагу. Причому не вперше навіть протягом останнього місяця – хіба хтось встиг забути гучні заяви на тему "мені не по дорозі з іншими членами партії, яку я представляю у парламенті"? Щоправда, наступного логічного кроку (мова про відмову від мандату) Вадим Зіновійович так і не зробив, що не дивно, оскільки обирався він за партійними списками. Як то кажуть, дружба дружбою, а тютюн все ж нарізно. Та ще й особливо вразлива частина електорату охоче поведеться на подібне псевдодисидентство – не життя, а пісня!
Так що далі буде весело, і не лише в історії з Онищенком. Не забудьте поповнити запаси смаженої кукурудзи та вимкнути телевізора, коли шоу вам ненадовго набридне.