Як називати "коршуна" українською, рзозповідаємо з посиланнмян а "Горох".
Дивіться також Не кажіть "медянка": як правильно називати цю красиву змію
Як називати "коршуна" українською?
Мабуть, кожен бачив у небі великого хижого птаха, який ширяє високо над полями, майже не змахуючи крилами. Багато хто називає його коршуном, але чи є таке слово українським?
Якщо зазирнути до словників, зокрема на портал "Горох", то виявиться, що коршун – це росіянізм. В українській мові цього птаха традиційно називають шулікою. У словниках також зафіксовані й інші народні назви:
- шуляк,
- шульпіка,
- рябець,
- коршак,
- кібець,
- кобець.
Саме слово "шуліка" є питомим українським. Його походження достеменно не з'ясоване, але мовознавці пов'язують його зі словами "шулькати, шулькнути" – тобто стрімко промайнути, кинутися в польоті. І справді, поведінка цього хижака чудово відповідає такому поясненню.
В Україні водиться два види: шуліка рудий та шуліка чорний, які занесені до Червоної книги України. Птахи відрізняються кольором оперення, зокрема відтінком бурого та строкатим животиком. Але у шуліки рудого голова помітно світліша, ніж верх тіла. Обидва птахи відомі своїм умінням годинами ширяти в небі, використовуючи висхідні потоки повітря.
Слово "шуліка" в українській мові означає не лише конкретний вид птаха. У народній традиції так могли називати й інших соколоподібних хижаків, яких бачили в небі над селами та полями.
Шуліка чорний: дивіться відео
Кого називають "шулікою" у переносному значенні?
Слово "шуліка" використовується і в переносному значенні за швидкість, стрімкість та хижість.
В літературі та статтях, які розповідають про воєнні події, можна зустріти використання слова "шуліка" для позначення ворожого літака: "Кожному було ясно, що вони летять на нас – ці німецькі шуліки". (Дмитро Ткач).
А ще "шулікою" називають жорстоку, злобну людину чи розбійника: "Ні шуліки, ні грабіжки злі, Верховино, не страшні тобі, ковалі великої землі на посту у дружбі, не злобі." (Микола Рудь).
Ну і фраза "налетів, як/наче шуліка" опису є раптову, несподівану дію: напад чи сварку.
І звичайно, Шуліка – досить поширене українське прізвище. Ймовірно, його давали людині за гострий зір, швидку реакцію, спритність або особливості характеру, які нагадували поведінку хижого птаха.
Тож якщо бачите в небі цього граційного мисливця, не поспішайте називати його «коршуном». Українська мова має власну красиву й давню назву – шуліка. А разом із нею – цілу низку народних відповідників, фразеологізмів і цікавих мовних історій.
Бо в українському небі літають не "коршуни", а шуліки.