Поразка російської ППО: чим саме українці вдарили по Кримському мосту
Кадри об'єктивного контролю з Керченської протоки знімають усі вчорашні питання: маємо чистий обвал цілої автомобільної секції мосту впритул до пілона судноплавної арки.
Залишається лише одне фахове питання, навколо якого зараз точаться суперечки в мережі – чим саме склали настільки масивну конструкцію і чому засіб ураження на відео фінальної ділянки йде на візуально невеликій швидкості. Розберімо це мовою інженерної фізики та аеродинаміки, пише Анатолій Храпчинський.
Не дрон, а ракета
По-перше, скласти капітальний проліт легким дроном із 50 кілограмами вибухівки фізично неможливо – він здатен лише прошити асфальт чи посікти ферми. З огляду на характерний профіль фюзеляжу в кадрі та масштаб руйнувань, я схиляюся до того, що тут відпрацював важкий виріб із тоннажною бойовою частиною – найімовірніше, українська крилата ракета класу FP-5 "Фламінго".
І це припущення повністю пояснює картинку в кадрі, де багатьох ввела в оману оптична ілюзія ширококутної курсової камери.
Момент влучання по Кримському мосту
На відміну від класичних крилатих ракет із вузькими крилами-"ножами" та питомим навантаженням за тонну на квадратний метр, аеродинаміка такого виробу побудована інакше – це фактично важкий безпілотний літак-снаряд із прямим шестиметровим крилом та двигуном класу АІ-25ТЛ. Коли під кінець маршруту основна маса палива витрачена, навантаження на крило падає до ~500 – 600 кілограмів на квадратний метр – приблизно як у навчально-бойового L-39.
Межа звалювання такого планера у щільному повітрі над водою лежить близько 300 кілометрів на годину, а реальна керована швидкість на віражі перед мостом (якщо порахувати проходження 400+ метрів від лінії бонових барж до опори за ~3,5 – 4 секунди) становить близько 400 – 450 кілометрів на годину. І це свідоме інженерне рішення: заходити на крейсерських 850 – 900 кілометрів на годину під час роботи оптико-електронного контуру донаведення на фінальній ділянці безглуздо, бо будь-яка інерція опрацювання сигналу за частку секунди дасть промах на десятки метрів.
Скидання тяги до малого газу зменшує радіус розвороту і дає системі наведення час покласти тонну вибухівки з ювелірною точністю. А крапку тут ставить уже не швидкість, а маса бойової частини.
Механіка руйнування
Міст будували за жорсткими радянськими нормативами сейсміки до 9 балів та стійкості до непрямих факторів ядерного вибуху – тобто здатності прольотів витримати фронт ударної хвилі надлишковим тиском 50 – 100 кілопаскалів на віддаленні. Але засіб ураження зайшов не зверху в полотно, а знизу-збоку прямо у силовий вузол стику прольоту з опорою арки.
Детонація тоннажної бойової частини у напівзамкненому просторі між водою, тілом бетонного бика і нижньою площиною мосту створює багаторазово відбиту хвилю тиском у тисячі кілопаскалів – у перерахунку на ядерну шкалу це відповідає зоні суцільних руйнувань за 100 – 200 метрів від епіцентру 20-кілотонного наземного вибуху. Така хвиля працює під полотном як гігантський фугасний домкрат на тисячі тонн зусилля, проти якого жоден проєктний запас міцності вже не рятує: анкерні кріплення зрізає, і багатотонна секція просто злітає з опорних тумб у воду.
Вирок російській системі ППО та РЕБ
Ми бачимо багатошарову комбіновану роботу: спершу хвилі ударних безпілотників розряджають зенітний боєкомплект і перевантажують чергові розрахунки, а слідом у розчищений коридор на надмалій висоті спокійно заходить важка ракета з безвідмовною роботою головки донаведення аж до точки контакту, після чого вздовж арок ще й безперешкодно літає розвідник.
Ворог, який змушений стягувати С-400 під Москву та Петербург і систематично втрачає РЛС у Криму, фізично не здатен закрити навіть свій головний інфраструктурний фетиш – так само, як днями не зміг прикрити 929-й випробувальний центр в Ахтубінську чи вберегти власні три борти від своєї ж виснаженої ППО.
У підсумку Росія отримує перерізану автомобільну гілку, паралізоване повноцінне сполучення з півостровом за відсутності живих поромів та необхідність заганяти військову логістику угруповання військ "Південь" у вузьке горло приазовського "сухопутного коридору", мости якого вже під нашим прицілом. Математика війни працює безвідмовно.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.