Росія намагається захистити Кримський міст і військові об'єкти на півострові, однак українські удари змушують її розпорошувати сили протиповітряної оборони. Через це під загрозою опиняються й інші стратегічні об'єкти противника – від військових баз до підприємств оборонної промисловості.
Україна нарощує виробництво далекобійних дронів і ракет, розширюючи можливості для атак у глибокому тилу Росії. Чому російська ППО не може захистити всі важливі об'єкти, як удари по Кримському мосту змушують окупантів змінювати оборону та які проблеми має російська військова авіація, 24 Канал з'ясував у розмові з авіаційним експертом Анатолієм Криволапом.
популярні відео
Як Україна розтягує російську ППО: Кримський міст став пасткою для окупантів
Успішна атака Сил оборони України на Кримський міст із застосуванням ракет і безпілотників є частиною ширшої стратегії зі звільнення півострова та послаблення російської військової присутності.
Операція продемонструвала, наскільки важливою є координація різних засобів ураження. Одні безпілотники відволікали увагу та перевантажували російську ППО, інші допомагали виявляти й уражати радіолокаційні станції та засоби РЕБ.
Після цього ракети й ударні дрони атакували безпосередньо конструкції мосту. Подібний підхід Україна застосовувала й під час операцій у Новоросійську. Там Сили оборони атакували військові кораблі, портову інфраструктуру та засоби протиповітряної оборони противника.
Це свідчить про перехід до комплексних операцій, мета яких – не просто уразити окрему ціль, а послідовно послабити всю систему захисту важливого військового об'єкта.
Нагадаємо 17 листопада 2026 року СБУ повідомила про завершення багатоетапної спецоперації з ураження Кримського мосту. Вона тривала близько місяця та складалася із семи етапів. Спочатку українські сили систематично послаблювали російську ППО, а на фінальному етапі застосували широкий спектр українського озброєння, зокрема "Нептуни", "Фламінго", "Рута" та "Паляниця". Унаслідок атаки було знищено одну з металевих арок і автомобільний проліт під нею.
Розмова з Костянтином Криволапом: дивитись відео
Синдром Чорнобаївки для російської ППО
Російське командування опинилося перед складною стратегічною дилемою. Москва, військові об'єкти в глибині Росії та окупований Крим потребують дедалі більше засобів протиповітряної оборони. Водночас кількість сучасних комплексів обмежена, а українські удари змушують росіян постійно змінювати їхнє розташування.
Особливо важливим напрямком для окупантів залишається Крим. Росія розміщувала на півострові потужні зенітно-ракетні комплекси С-400 та інші засоби ППО. Однак українські військові систематично атакують не лише пускові установки, а й радіолокаційні станції, без яких ці комплекси втрачають частину своїх можливостей.
Через це окремі райони розміщення російської ППО фактично перетворюються на своєрідну Чорнобаївку. Окупанти змушені знову й знову відновлювати захист, перекидати техніку та шукати нові позиції.
Застосування старіших систем замість сучасних комплексів також свідчить про необхідність компенсувати втрати наявними ресурсами. Однак навіть велика кількість засобів ППО не гарантує захисту від комбінованих атак, коли Україна одночасно застосовує різні типи безпілотників і ракет.
Цікаво, що 15 листопада 2026 року СБУ повідомила про знищення в Новоросійську чотирьох пускових установок С-400 "Тріумф" і двох радіолокаційних станцій. Операцію провели за підтримки ГУР, ССО та Державної прикордонної служби. За даними джерел 24 Каналу в СБУ, ураження цих компонентів послабило можливості російської системи протиповітряної оборони.
Як Кримський міст розтягує російську оборону
Кримський міст залишається важливим логістичним маршрутом для забезпечення російського угруповання на півдні України. Та він має величезне символічне значення для Кремля, який роками використовував незаконно збудовану переправу як доказ нібито незворотності окупації Криму.
Розуміючи це, українське командування створює для Росії додаткову проблему. Після кожної успішної атаки окупантам доводиться оцінювати пошкодження, залучати ремонтну техніку та посилювати охорону об'єкта. Для захисту мосту потрібні не лише засоби протиповітряної оборони, а й радіолокаційні станції, системи РЕБ та додаткові сили спостереження.
У результаті Росія змушена концентрувати ресурси навколо одного стратегічного об'єкта. Це створює додаткове навантаження на всю систему оборони, адже ті самі комплекси та підрозділи потрібні для захисту військових баз, аеродромів, складів боєприпасів і промислових підприємств.
Так, удари по Кримському мосту мають подвійний ефект. Вони ускладнюють російську логістику та змушують окупантів витрачати ресурси на захист переправи замість прикриття інших важливих об'єктів.
До слова військовий аналітик Олександр Мусієнко пояснив, що Росія протягом двох років створювала навколо Кримського мосту ешелоновану систему захисту. Вона включала комплекси "Панцир", "Тор", С-300 і С-400, засоби РЕБ, бонові загородження та інші засоби протидії. Попри це, українським силам вдалося прорвати оборону й завдати масштабних руйнувань.
Україна масштабує можливості для ударів
На тлі проблем російської ППО Україна нарощує виробництво та застосування безпілотних систем. Український арсенал поповнюється не лише класичними БпЛА, а й дронами-ракетами "Паляниця" та "Рута", які розширюють можливості ураження цілей у глибокому тилу противника.
Важливою перевагою стає не тільки кількість безпілотників, а й можливість використовувати їх у межах складних комбінованих операцій. Дрони можуть виконувати розвідувальні завдання, перевантажувати ППО, уражати радіолокаційні станції та атакувати об'єкти військової інфраструктури.
Росія також намагається розвивати власні безпілотні системи, зокрема модернізує "Шахеди" та створює нові засоби ураження. Однак Україна продовжує розширювати власні виробничі можливості. Водночас російська перевага в балістичних ракетах залишається серйозним викликом для української оборони.
Су-57: проблеми російського винищувача п'ятого покоління
Окремим показником обмежених можливостей російського військово-промислового комплексу є ситуація з винищувачами Су-57. Попри гучні заяви Москви про розвиток авіації п'ятого покоління, кількість таких літаків залишається невеликою, а їхнє виробництво не можна порівняти з масштабами випуску західних аналогів.
Росія продовжує передавати Су-57 своїм Повітряно-космічним силам, однак темпи постачання залишаються низькими. До того ж Росія втрачає навіть ті Су-57, які вже має.
30 жовтня 2026 року стало відомо про знищення такого винищувача на аеродромі "Ахтубінськ" в Астраханській області. За повідомленнями моніторингових ресурсів, літак згорів під час запуску двигунів. Це була вже четверта втрата Су-57 Росією за 2026 рік.
Попри заяви про технологічну перевагу, невелика кількість таких літаків обмежує можливості Росії використовувати їх у бойових операціях із високим ризиком втрат. Для Кремля кожен Су-57 залишається дорогою та складною для заміни одиницею авіації.
Що це означає для подальших ударів по Росії
Українська стратегія поступово виходить за межі ураження окремих військових об'єктів. Сили оборони одночасно послаблюють російську ППО, порушують логістику, атакують військово-промислові підприємства та змушують противника розподіляти обмежені ресурси між різними напрямками.
Кримський міст у цій стратегії є особливо важливою ціллю. Його захист потребує значних сил, а пошкодження створюють проблеми для постачання російського угруповання на півдні.
Операції в Новоросійську та удари по російських системах ППО демонструють, що Україна здатна переносити бойові дії на віддалені від фронту території. Тож головний результат таких операцій полягає не лише у знищенні конкретних об'єктів. Україна поступово змушує Росію витрачати дедалі більше ресурсів на захист власного тилу, послаблюючи можливості противника вести війну та забезпечувати свої війська.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі