У селі Кукувате, яке оповите 30-кілометровою Чорнобильською зоною, вже 32 роки, як панує тиша. Колись багате і людне село, а тепер це територія відчуження, зруйнованих будинків і зарослих деревами вулиць. Єдині його жителі – кілька бабусь. До Кукуватого вони повернулися за рік після аварії на ЧАЕС.
Читайте також: Фільм-спогад "Арка": найдраматичніша ядерна катастрофа світу
Хоча це й режимна зона, гості в самоселів бувають. Періодично навідуються туристи, а раз на місяць приїжджає магазин. На радіацію ж бабусі не зважають, кажуть не бачать її, отже і не шкодить.
Доглядаю свою сестру, якій 81 рік, а мені 85 років. Вже 22 роки її доглядаю, вона інвалід з дитинства, у неї ноги відмовляють, 5 років не була на вулицю. Моя дитинка померла. і я чекаю людей, начебто, це мої діти їдуть. Дякую і вам, що приїжджаєте,
– розповіла Марія Загорна.
Про майбутнє і політику, бабусі не дуже люблять говорити. Вони віддано підтримують одна одну. І переймаються, чи буде цього року врожай. І хоч вони віряни, та знають що святі хлібом не нагодують і вже готуються до польових робіт
Чорнобильська ж трагедія, для них – то не екологічна катастрофа, а буревій, що зруйнував людські долі.