“Ось ця обрядова українська каша ставилася у кутку під образами - ось тому і кутя, бо ставилася під божником, на покуті”, - розповідає директор центру народознавства "Мамаєва Слобода" Костянтин Олійник.
Стіл для куті та 12 страв готували по-особливому: мостили сіном, накривали обов’язково новою скатертиною та вишитим рушником. На куточку - колосяний снопик - символічний "дідух".
Та просто сісти вечеряти не годилося. У святвечірнього столу були свої традиції.
“Цілий день нічого не їли, чекали поки зійде перша зоря, як символ того, що син Божий народився. Лампадку запалювали, курили ладан і читали молитви, і потім вже сідали до столу”, - каже шинкарка "Мамаєвої Слободи" Наталя Федорко.
“І традиція була підкидати ложку куті до стелі, щоб бджоли роїлися, щоб жито, пшениця родили, щоб худоба телилась. Вважалось, чим більше прилипне, тим більше буде врожаю, і так далі”, - каже кобзар "Мамаєвої Слободи" Олександр Гончаренко.
До слова, традиційно українці не вживали спиртного у Святвечір. Горілки та наливки, ковбаси та печені поросята з’являлись на українському столі лише наступного дня, на Різдво.