Лев Добрянський: відстояти Україну ніколи в ній не бувавши
Добрянський народився в Нью-Йорку і про батьківщину своїх родичів міг чути тільки з їхніх розповідей. Поступового формувалось переконання, що почуте не може залишатися темою кухонних розмов – про злочини тоталітарного режиму потрібно говорити вголос.
У 1959 році він, професор економіки, пише текст резолюції поневолених народів, що втратили незалежність завдяки "прямій і непрямій агресії комуністичної Росії".
У переліку було кілька десятків країн, зокрема й Україна. 17 липня 1959 року президент Дуайт Ейзенхауер надав їй силу закону, і з того дня кожного липня президенти США уповноважувалися проголошувати "Тиждень поневолених народів" – доти, поки всі вони не здобудуть незалежність.
Читайте також: Що відомо про життя Джейн Любченко – українського еколога з команди Барака Обами
Саме Добрянський був ініціатором встановлення пам'ятника Шевченку у Вашингтоні. Радянському Союзу ця ідея стояла поперек горла: посольство надсилало ноти протесту й переконувало, що Кобзар – лютий ненависник католиків, росіян та євреїв. Аби ініціативу не затоптали, довелося заручитися підтримкою одразу чотирьох американських президентів.
Гаррі Трумен був почесним головою Комітету пам’ятника, Джон Кеннеді сприяв здійсненню проекту, Дуайт Ейзенхауер був присутній на відкритті, а Ліндон Джонсон заявив, що Кобзар був більше ніж українцем, а радше громадянином світу.
Серед верхівки США він, Лев Добрянський, став таким собі іміджмейкером та лобістом України. До нього прислухалися, з ним консультувалися. За президентства Рейгана українець став його радником з питань зовнішньої політики.
До речі, донька Лева – Пола Добрянська, понад 20 років обіймала керівні посади в уряді США, а під час правління Буша-молодшого була заступником держсекретаря. Після введення російських військ на територію України, Пола наполягала, що США зобов'язанні надавати Україні політичну та економічну підтримку, а також посилювати співпрацю у військовій та енергетичній сферах.