У двох кімнатах на п’ятому поверсі київської "хрущовки" три покоління - від семирічної Лєри до її бабусі. У списках черговиків родина вже сім років.
Українському Житловому кодексу майже 30 років. А постанову, що визначає громадян, які мають право на поліпшення житлових умов за державний кошт, ухвалили ще 1984-го - в Українській радянській соціалістичній республіці. Тоді держава гарантувала своїм громадянам житло. Нині в українській Конституції записано - держава повинна лише створити умови. На папері тим, хто потребує соціального захисту, помешкання надається безоплатно чи за доступну ціну.
"В держави нема коштів для безоплатного забезпечення житлом громадян. Держава повинна створити умови, іпотечне кредитування - це саме умова, надання субсидій на 30% - це теж умова, наближення", - каже голова правління Державного фонду сприяння молодіжному будівництву Леонід Рисухін.
Двопорхеове ліжко для семирічної Поліни та восьмирічної Каті, крісло для десятирічного Андрійка і диван для батьків. Велика родина Пащенків звикла вміщатися в одній кімнаті. Ця молода українська сім'я, одна з небагатьох, якій придбати житло допомогла держава - 30 відсотків вартості двох кімнат у новобудові оплачено коштом держбюджету. Тож мрії десятирічного Андрійка про власну кімнату вже зовсім скоро можуть стати реальністю.
Таких як Пащенки в країні лише 590. Але чиновники переконують - в найближчі 7 років за допомогою програми "Доступне житло" новосілля відсвяткують 265 тисяч родин.
Чого варта ця віра, можна побачити на прикладі іншої держпрограми. У 2002-му теж вірили - в рамках іншої програми із забезпечення молоді житлом. Нині Рахункова палата назвала її остаточно зірваною. Щороку житло отримували менше 3% молодих сімей, що стояли на обліку.
"Якщо не здійснювати заходи з підвищення заробітної плати і доходів громадян, то скільки завгодно можна говорити про пільгові навіть кредити, але ж цей кредит потрібно повертати", - каже голова правління Державного фонду сприяння молодіжному будівництву Леонід Рисухін.
В одній кімнаті їх четверо. У 2007-му, нині вже, за законом немолода сім’я отримала пільговий кредит за програмою молодіжного кредитування. У власну квартиру площею 40 квадратних метрів у Василькові на Київщині родина Левченків мала переїхати 2 роки тому.
"Ось моя квартира повинна бути приблизно на оцій сваї, от будемо вважати, що ці сваї мої - оце наша нерухомість, стовідсоткова нерухомість", - каже ошуканий інвестор Ігор Левченко.
У помешкання для своєї родини Ігор Левченко вклав близько ста тисяч гривень власних коштів. Сьогодні немає ні грошей, ні квартири. Пригадує, перевірити забудовника просто не встигли.
"Сказали терміново прийти в фонд, бо є можливість отримання кредиту. Я прийшов, мені дали папірець, пам’ятаю 24 грудня і сказали, що 25 грудня, наступний день треба дати відповідь кінцеву. Понадіялись не на те, що забудовник дуже добрий, а на те, що державний фонд нам його надав", - каже ошуканий інвестор Ігор Левченко.
Згідно з висновками Рахункової палати на початок 2011 року молодих сімей, які не змогли отримати вчасно обіцяне за програмою житло більше тисячі, а фонд начебто жодного разу не проводив експертизи ціноутворення. А вартість збудованого за рахунок кредитів зазвичай перевищує і без того захмарну вартість українського житла майже у півтора рази.
За словами чиновників, для зрушення проблеми з мертвої точки не вистачає ні державних фінансів, ні будівельних потужностей. Нині житла в країні зводять у понад 2 рази менше, ніж 20 років тому. Як вихід, чиновники колишні, пропонують здешевлення самого будівництва - за допомогою нових технологій та місцевих будматеріалів.
"Потрібно прив’язатися до кожного регіону, до кожного міста, де буде будуватися таке житло і оцінити, виходячи з черги, тих людей, які стоять на доступне житло, скільки таких людей, яку суму готові дати на будівництво житла і от виходячи з цього визначатися з тим відсотком, яким буде допомагати держава", - каже екс-міністр регіонального розвитку України Василь Куйбіда.
Нинішній уряд знову обіцяє. Цього разу - здешевити кредитування і взяти на себе витрати на підготовку будівельних майданчиків. Микола Азаров навіть назвав суму - 10 мільярдів гривень на здешевлення іпотеки у 2012 році. Але навіть в такому разі, основну частину пільговикам все одно доведеться платити самим.
"Назбирати, ви ж бачите що. Ми хотіли б, але трапилася ось така біда. Минулого року всі старші діти, а зараз у неї взагалі таке поставили - це непросто - це вже все, але якщо вона за 2 тижні 6 тисяч гривень, вибачте мене, а дітям потрібно, дітей теж треба лікувати, я не знаю як це все буде", - каже багатодітна мати Наталя Іщук.
Киянці Наталії Петрівні 50 відсотків вартості її нової квартири могли б оплатити коштом столичного бюджету. Відповідна програма у Києві існує 12 років. Це 5 тисяч збудованих квартир, але жодної для хоча б однієї з двох багатодітних сімей на п’ятому поверсі київської "хрущовки".
Але у більшості опускаються руки, та вони продовжують мріяти про бодай якийсь комфорт власного помешкання. Таких родин в Україні лише за офіційною статистикою більше мільйона. Та українські реалії залишають надію одиницям.