Про це зазначає дослідник оборонної галузі Майкл Бонерт у матеріалі для Defence Blog.
Як російська ППО залежить від літаків А-50У?
Ці повітряні судна виконують роль своєрідного літаючого командного пункту, який координує роботу всієї мережі протиповітряної оборони. Головна перевага машини полягає у висоті польоту, що дозволяє радару фіксувати низьколетючі цілі на відстані понад 320 кілометрів, тоді як наземні системи обмежені горизонтом і бачать лише на 16 – 32 кілометри.
Завдяки таким характеристикам російські військові отримують від 10 хвилин до години додаткового часу для реагування на крилаті ракети чи ударні безпілотники. Один такий борт здатен перекрити зону спостереження, для якої знадобився б десяток наземних радіолокаційних станцій.
Це дозволяє Росії тримати частину наземних радарів вимкненими та вмикати їх лише за необхідності,
– пояснює Бонерт.
Вимкнену систему значно складніше виявити та знищити, оскільки вона не випромінює сигналів.
Відновити втрачену авіацію Москва наразі не здатна, оскільки останній планер базової моделі виготовили ще 1992 року. Переобладнання сучасних транспортників Іл-76 потребує складних конструктивних змін та специфічних компонентів для радарів, яких бракує.
Розробка нового покоління розвідників А-100 триває понад десять років без переходу до серійного виробництва. Ситуація критично погіршилася у 2025 році, коли українські безпілотники FP-1 атакували підприємство, пов'язане з цією програмою.
Унаслідок удару згорів випробувальний літак і зазнали руйнувань виробничі потужності. Аналітики припускають, що після цього інциденту роботи над проєктом довелося призупинити на невизначений термін.
Зараз окупанти бережуть дефіцитну техніку, залучаючи її переважно для гарантування безпеки Володимира Путіна. Моніторинговий проєкт CyberBoroshno зафіксував лише близько 60 бойових вильотів за два місяці літа.
Після серії успішних атак українських сил російське командування змінило тактику базування. Авіацію перевели з основних баз в Іванові та Ульяновську на аеродроми Велике Савіно поблизу Пермі, Оренбург-2 та в Челябінськ.
За даними проєкту Oryx, який фіксує лише візуально підтверджені втрати, російська авіація вже позбулася щонайменше двох А-50 та однієї літаючої лабораторії А-100ЛЛ. Обмежена кількість таких машин у небі суттєво знижує можливості наведення винищувачів Су-35С та МіГ-31БМ, що стане критичним фактором після появи в Україні шведських літаків JAS 39 Gripen.
Нагадаємо, Генштаб ЗСУ підтвердив, що під час удару по 123-му авіаремонтному заводу в Новгородській області Росії 17 березня 2026 року був пошкоджений російський літак далекого радіолокаційного виявлення А-50, який перебував на ремонті та, ймовірно, очікував модернізації.
За словами авіаційного експерта Костянтина Криволапа, А-50 є одним із найцінніших літаків російської армії. Він здатний виявляти повітряні цілі на відстані до 400 – 650 кілометрів, супроводжувати десятки об'єктів одночасно та фактично виконує роль "літаючого командного пункту" для російської авіації.