Росія як Лорд Волдеморт: Заходу треба розв'язати проблему, а не боятися про неї говорити

Доволі розлога стаття – це роздуми інформованої досвіченої людини щодо ставлення демократичного світу, а найперше Великої Британії, до Росії після її неспровокованої агресії проти України. Мовиться про дії, які можливі сьогодні, і головне – про стратегічні підходи на майбутнє.

Читайте також Росіяни хочуть перетворити "Шахеди" в один з найпотужніших засобів ураження

Стаття примітна тим, що більшість її тез викликають не просто схвалення, а захват. Вони відповідають не тільки британським інтересам, що природно, але й принципово збігаються з баченням тверезої української аналітики. Однак одна принципова теза автора, яка стосується можливого розпаду Росії, перекреслює і заперечує весь позитив статті.

Почну зі збігів.

Росія мавпує СРСР, але не дотягує

Перше за все, це твердження, що сталого миру між Україною і Росією не може бути, допоки або Росія не зазнає принципових політичних змін, або принципових змін зазнає підтримка України колективним Заходом.

Це прозорий натяк на те, що якщо союзники та партнери України не почнуть постачати їй сучасне озброєнні в обсягах, які вимагає фронт, схожий по інтенсивності з фронтами Другої світової, тоді доведеться довго чекати зміни керівництва у Кремлі.

Сучасна Росія старанно мавпує Радянський Союз, до якого не дотягує по усім параметрам, окрім немотивованої агресивності і байдужості до загибелі своїх громадян в безглуздих війнах, які є проєкцією страхів і фантазій керівництва країни. Тому цілком вірогідно, що політичні зміни після відходу Владіміра Путіна від влади (у наслідок смерті чи заколоту) будуть подібні тому, що відбувалося після смерті Йосифа Сталіна.

Тобто, як натякає автор, спочатку сформується влада, схожа на путінську, але без його зацикленості на власній історичній місії, такий собі "колективний Путін-лайт". А лише потім прийде новий Микита Хрущов, і путінізм буде розвінчаний, як був розвінчаний культ Сталіна. Але на це підуть роки, якщо не десятиріччя. І весь цей час війна різної інтенсивності у центрі Європи буде тривати.

Дуже подобається безальтернативна, фактично імперативна теза Лорі Бристоу, що Захід не може допустити, щоб Росія підкорила або знищила Україну. Навпаки, треба зробити все необхідне, щоб Україна стала успішною європейською демократією.

До теми Росія придумала ефективний спосіб для щоденного промивання мізків дітям в окупації

Важко не погодитися з тим, що стійкий мир можливий лише за умови, що Україна буде здатна захистити себе під час тривалого перехідного періоду Росії від сучасного середньовіччя, до якого вона прямує зусиллями влади, підтриманої народом, до міжцивілізаційного співіснування. Безпекові гарантії Україні від розвинутих країн мають бути не папірцем з підписами, подібно до Будапештського меморандуму, який нікого не стримує, а реальними оборонними можливостями.

Все слушно викладено і про перегляд західної системи впливів і просування західної системи цінностей, які помітно програють російській пропаганді, побудованій на карколомній брехні, як і передбачав Джордж Оруелл.

Знешкодити ядерну державу легше, ніж долати наслідки її дій

А тепер про важливе твердження Лорі Бристоу, з яким погодитися вкрай важко.

Маю на увазі його категоричну вимогу навіть не обговорювати сценарій можливого розпаду постпутінської Росії. Якщо продовжувати літературні асоціації, то це схоже на вигаданого Джоан Роулінг Лорда Волдеморта, чиє ім'я не можна було називати. Але від цього він не переставав існувати, і загроза від нього не зменшувалася, а навпаки.

Але справа не у кумедності ситуації, а в тому, що автор намагається заперечити та замовчати один з вельми вірогідних варіантів майбутнього Росії.

Цікаво Третя світова все ближче: що про це свідчить

Росія – найбільша за площею країна світу. Відповідно, у ній автоматично виникає проблема зв'язності.

З іншого боку, серйозну, хоча поки що непублічну цікавість до сценаріїв розпаду виявляють як раз російські регіональні еліти, бо вбачають у самостійності можливості для власного соціально-економічного розвитку. Вкрай несправедлива російська система розподілу суспільного багатства тримається на авторитаризмі Путіна. Як тільки він послабне, а агресія проти України критично послаблює Росію у стратегічній перспективі, то відцентрові регіональні тенденції у Росії відразу проявляться. Це буде об'єктивним, а не спровокованим процесом, в авангарді якого можуть опинитися як раз ті сили, які сьогодні начебто демонструють повну солідарність з Кремлем, зокрема, Чечня, Бурятія, Татарстан.

Врешті решт, тільки зникнення у процесі дезінтеграції російської неоімперії, переорієнтація її нестримної агресії не назовні, а всередину себе, на з'ясування кордонів нових квазідержавних утворень, і гарантує сталий мир як Україні, так і Європі загалом.

Важливо Блокада кордону між Польщею та Україною: найближчі дні будуть дуже важливими

Звісно, відразу гостро постане питання контролю за нерозповсюдженням російської ядерної зброї та іншої зброї масового знищення. Це дійсно складне завдання, узгодженого рішення для якого наразі не існує. Це рішення треба шукати вже зараз, бо свого часу воно може знадобитися.

Все одно завдання контролю ядерної зброї простіше і, так би мовити, приємніше, ніж ліквідування наслідків її застосування Кремлем в процесі протистояння з НАТО, яке продовжує поглиблюватися. При чому російському керівництву не потрібні реальні приводи для агресії, як от розмови на Заході про розпад Росії. Вигадані приводи працюють не гірше, а химера "русского міру" виправдовує абсолютно все.

Як фахівець стверджую: щоб знешкодити ядерний пристрій, його треба розібрати на безпечні складові. З ядерною державою – так само.

Тому не буду здивований, якщо Лорі Бристоу, справжній дипломат Великої Британії, мав на увазі, що потрібно припинити пусті балачки про розвал Росії. Але треба тихо й ефективно діяти в цьому напрямку. Тоді до статті пана Бристоу взагалі претензій і питань не залишається.