Лукашенко – дешевий лом Путіна, але наступ можливий не з Білорусі

"Сватання" диктаторів

У контексті чергового "сватання" між РФ та Білоруссю, яке відбулося зовсім нещодавно (з підписанням спільного документу про формування спільних економічних зон, про ледь не формування Союзної держави), в принципі, поява російських військ на території Білорусі не є дивиною.

До теми Путін залишив Лукашенка "за бортом"

Особливо зважаючи на те, що українсько-білоруський кордон займає 1000 кілометрів. І це величезна ділянка з погляду військової справи. Не так просто відслідкувати переміщення цих військ по території Білорусі з одного флангу на інший. І це створює додаткові загрози для України.

Заручник зі спаленими мостами

Другий момент – це те, що, по суті, сьогодні існує тотальна залежність самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка від Путіна. Іншого виходу, окрім як погоджуватися на такі забаганки російського керівництва, у нього фактично немає, зважаючи на те, що наразі економіка Білорусі повністю зосереджена, заточена й залежна від Росії.

І в умовах нещодавньої посадки літака Ryanair, на борту якого був представник, опозиційний до білоруської влади, накладання додаткових санкцій на Білорусь існування режиму Лукашенка і взагалі можливість діяльності білоруської економіки повністю залежні від Росії.

Росія прекрасно розуміє, що в Лукашенка немає інших варіантів виходу, він мимоволі стає таким абсолютно дешевим, доступним ломом, балакучою головою Путіна, який вже навіть не виконує роль керівника самостійної держави. Він просто підневільна людина, яка повністю залежить від побажань Путіна та його політичної волі.

Стратегія ланцюга

Наступний момент, чому це відбувається, полягає в тому, що військових РФ так чи інакше значно більше, ніж української армії. Тому вони можуть собі дозволити роззосередження по території Білорусі, Росії, Придністров'я, інших територій. Тобто фактично розтягнути фланг можливого втручання на доволі широкі відстані в кілька тисяч кілометрів. Що, звісно ж, роззосереджує українські військові сили й створює складність для контролювання цих основних точок.

Виходить, що можливих точок зіткнення значно більше, аніж ресурсу українських військових, і вони змушені розтягуватися на величезних площах, тим самим ускладнюючи для себе патрулювання чи оборону конкретних територій. І це Путін чудово розуміє.

Попри усі побоювання, навряд чи російські окупанти підуть у наступ проти України з території Білорусі / Фото Getty Images

Віртуальний "наступ"

Все ж таки вважаю, що головна мета таких дій не стільки імовірний наступ, як створення шантажу, провокацій, хаосу в Україні, нагнітання паніки й страху в українського суспільства. І по факту кожен рух російської чи білоруської армії формує в Україні чергову спіраль наростання цієї напруги і суцільного хаосу в людей.

Звичайно, що це впливає не стільки на морально-бойовий дух української армії (він був і залишається на височенному рівні), як на економічну ситуацію, курс валют, інвестиційну привабливість, взагалі на психологічний стан людей, які впадають в паніку і бояться виходити з дому, думають про евакуацію, а не про те, як працювати на благо України й розвивати економіку.

Тому, я думаю, власне через те, що ми зараз у серйозній економічній кризі, в тому числі, й з'явилися останні новини про те, що ЄС виділяє Україні черговий транш допомоги. Здається, 1,2 мільярда євро. Я переконаний, що ця допомога якраз пов'язана з тими проблемами, які у нас є.

З'явилася також інформація про те, що Україна щомісяця витрачає 2 – 3 мільярди доларів для стримування російської агресії. На Заході прекрасно розуміють про ті загрози та проблеми, які це несе для нашого бюджету. Власне тому і надходить ця допомога та інформація про неї.

Цікаво Якою буде Росія після Путіна  

Координати гарячої точки незмінні

Ми не можемо ігнорувати усіх цих фронтів (ні білоруського, ні донбаського, ні на території Росії), зважаючи, що є правило – де тонко, там і рветься. Тому там, де буде найслабший захист, там, найімовірніше, й буде прорив. Якщо він планується. Отже, ми маємо контролювати всі ці ділянки.

Водночас я думаю, що найімовірнішим варіантом і сценарієм розвитку подальших подій буде не атака з Білорусі. Це просто для відвернення уваги й відтягування сил. Атака, якщо відбуватиметься, буде з території Донбасу. Тому що там, по-перше, сіра зона, абсолютно неконтрольована Україною. Там уже і так багато російської техніки, найманців. Це вже доволі гаряча фаза конфлікту, як ми бачимо. Вони самі себе обстрілюють і вдаються до подібних провокацій. Тому звідти, найімовірніше, й буде.

Глобальна мета – не прорвати всю територію України, як розповідають, захопити Київ, центральну Україну, а бажання хоча б отримати локальний успіх у вигляді відвоювання додаткової частини Донбасу й перенесення межі фронту до адміністративних меж українських Донецької та Луганської областей.

Це гарантуватиме Путіну політичну незагибель. Тому що ми розуміємо, що повномасштабне вторгнення із бомбардуванням тягне просто на повалення усілякими санкційними інструментами політичного режиму Путіна і можливо навіть розвалу РФ. Тому тут, імовірніше, вони зможуть політично і дипломатично перетравити, проковтнути всі ті санкції, які будуть, і втриматися. Відтак, найімовірніший напрямок – на Донбасі.

Не забувайте! Збройні сили України готові дати відсіч ворогу будь-якої миті, адже ми – під надійним захистом наших військових. Міжнародні партнери підтримують Україну й підготували пакет нищівних економічних санкцій проти Росії. Тому, навіть якщо Кремль наважиться піти у наступ, – він отримає достойну відсіч. Зберігаймо спокій, читаймо перевірені новини та вірмо в ЗСУ!

Зверніть увагу – Фейгін заявив, що Путін вибрав для себе шлях війни: дивіться відео