Про це повідомили Space Daily.
Дивіться також Математика допомогла знайти найефективніший маршрут до Місяця
Як на Місяці загубили "Луноход-1" і як він озвався через 40 років?
Пристрій був рік на Місяці. Перший дистанційно керований місяцехід, який працював на іншій планеті, приземлився в Морі Дощів 17 листопада 1970 року.
Засіб мав телевізійні камери та лазерний ретрорефлектор, виготовлений у Франції. Рефлектор не потребував живлення. Він мав приймати імпульс світла, випущений із Землі, і повертати його.
Цікаво, що якщо наземна станція "могла влучити в нього, і якщо рефлектор все ще був правильно орієнтований, "Луноход-1" міг і далі використовуватися для лазерного дальноміра на Місяці ще довго після того, як сам місяцехід перестав рухатися".
Та 1971 року місяцехід перестав подавати сигнали. Вчені вже не знали, куди саме цілитися.
Місячне лазерне дальномірне вимірювання просте за принципом, але складне на практиці. Станція на Землі випромінює лазерний імпульс у бік відбивача на Місяці, а потім вимірює час, за який світло повертається. Повний цикл займає приблизно 2,5 секунди. Таке вимірювання дозволяє виявити найменші зміни у відстані між Землею та Місяцем, а також у русі Місяця. Але розташування цілі має бути відоме з надзвичайною точністю. "Лунохід-1" був радянським і його остаточне положення не було визначене з точністю до кілометрів,
– пояснили в Space Daily.
Там додали, що на відстані в 384 тисячі кілометрів (а саме стільки від Землі до Місяця) це становить величезну невизначеність.
Коли місяцехід перестав відповідати, вчені припускали, що рефлектор нахилився чи не був спрямований у бік Землі.
Але 2010 року ситуація прояснилася. Команда операторів камери LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter, автоматична міжпланетна станція НАСА для дослідження Місяця) виявила місяцехід і посадковий модуль на знімках Місяця. І надала дослідникам, які використовують лазерну дальномірну локацію, достатньо точні координати.
Знімки з високою роздільною здатністю, отримані з місячного орбітального апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, допомогли визначити розташування місяцехода. Незабаром після цього дослідники, використовуючи систему лазерного дальноміра Apache Point Observatory Lunar Laser-ranging Operation у Нью-Мексико, змогли отримати сигнал від давно втраченого рефлектора. У резюме своєї пізнішої статті команда написала, що рефлектор, як видається, перебував у чудовому стані і відбивав сигнал, приблизно вчетверо сильніший, ніж рефлектор на "Луноході-2",
– мовиться в статті.
Довідка. "Луноход-2" став другим у серії радянських місячних дистанційно-керованих самохідних апаратів-планетоходів. Він сів 16 січня 1973 року на східній околиці Моря Ясності в центрі кратера Лемон'є. За час роботи на Місяці "Луноход-2" пройшов 37 кілометрів (це в 3,5 раза більше за шлях, який подолав "Луноход-1") та передав на Землю 86 панорам та близько 80 тисяч кадрів телезйомки.
Тож після десятиліть мовчання старий радянський місяцехід нарешті заговорив і його сигнал був потужним. Він не був мертвий – він був втрачений. До того ж місяцехід надав цінні дані.
Команда APOLLO зазначила, що "Луноход-1" розташований ближче до краю Місяця, аніж інші відбивачі. Така геометрія дає вченим можливість краще вивчити ледь помітні коливальні рухи Місяця, відомі як лібрації. Ці рухи допомагають уточнити моделі будови Місяця, зокрема щодо його ядра,
– підсумували в матеріалі.
Додамо, нещодавно Європа та Китай спільно запустили космічний апарат SMILE, який збиратиме унікальні дані про Землю.