До війни пані Ольга працювала продавцем у Львові. Та коли почались бойові дії, каже, не могла сидіти і просто за цим спостерігати. А як мобілізували сина – без вагань вирушила за ним.
Реалізувати себе жінка змогла на кухні. В Артемівському військовому госпіталі її знають і поважають усі. Щодня вона годує близько сотні наших захисників.
В середньому 80 людей, але зазвичай більше виходить. Волонтери приїжджають, гості до когось, одні хворі виписуються, інші поступають. Продуктами здебільшого забезпечують волонтери. Крупи, макарони, м'ясо, закрутки, овочі та фрукти – заслуга активістів,
— розповідає жінка.
Ольга каже, що взагалі є державне забезпечення, але воно настільки мізерне,що вся надія тільки на волонтерів.
До Артемівська пані Ольга приїхала в січні. Та офіційно мобілізацію оформили лише з травня, тож на сході доведеться бути 2 роки. Зараз син львівянки вдома на реабілітації після контузії. Та жінка служби не покидає. І обіцяє молодшому сину, що незабаром повернеться додому.