Вони з’їхалися із 36 країн світу, зокрема, з Японії, Тунісу та Канади – аби поділитися педагогічним досвідом. А заодно стали і моделями.
Читайте також: Про що говорить вишиванка: орнаменти та їхні значення в інфографіці
Вчителі українських шкіл приміряли на себе шістдесят строїв з давніми відновленими орнаментами. Їх дизайнерка Людмила Сєдова збирає вже десять років. І це лише дещиця з її колекції. Бо візерунків, каже, загалом вже має 260 тисяч. А до пошуків підштовхнула бабця.
Ми познайомилися з однією старенькою бабусею, яка розповіла історію своєї сорочки. Це була щаслива сорочка, бо в ній 8 поколінь жінок брали шлюб. Це така стара борщівська сорочка. Її унікальність в тому, що в ній збитий орнамент, тобто в ній немає чітко виражених геометричних форм,
– розповіла дизайнерка.
На показі глядачі побачили сокальські, борщівські, буковинські та закарпатські візерунки. Марія вже двадцять років мешкає у Німеччині, де навчає всіх охочих української мови та історії, каже, що вишиванку одягає часто.
"Ми святкуємо День вишиванки, будь-який захід, що пов’язаний з Україною, також у вишиванці: до Дня незалежності, а також акція на підтримку Сенцова. Я, наприклад, вибрала вишиванку, що нагадує мені той яворівський стрій, який носила моя бабуся", – сказала вчителька суботньої школи в Німеччині Марія Бий.
Показ вишиванок дизайнерки Людмили Сєдової
Ніна переїхала у Норвезьке Осло з української Полтавщини десять років тому і започаткувала там пластову організацію. Зрозумівши, що діти українців іноді не розуміють там рідної мови, відкрила ще й школу. І до дітей приходить – у вишиванці.
Воно – моє постійне вбрання, тому що на уроки ми приходимо лише в суботу. І приходимо такі, як на свято. Діти мають бачити вчительку-українку, тому завжди ношу червону хустку і намисто,
– відповіла вчителька суботньої української школи в Норвегії Ніна Хаґен.
Показ унікальних вишиванок влаштували у "Львівській Політехніці" в межах першого світового «Форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл». Таким чином організатори сподіваються, що зможуть мотивувати діаспорян відкривати нові українські школи і популяризувати рідну культуру.