Явка з повинною: про що Львова-Бєлова написала у щорічному звіті

З надією, що не прочитають

Звіт Львової-Бєлової з'явився 30 липня. Величезний документ російською мовою містить складні терміни, які відсутні навіть у законодавстві Росії. Він спрямований на паразитування на чинних нормах міжнародного права: стиль, який підозрювані у вчиненні міжнародних злочинів адаптували з метою уникнення відповідальності.

Читайте також Наступ або переговори: як позиція союзників вплинула на бойові дії

Усередині документу – численні посилання на договори та конвенції, звіти міжнародних інституцій системи ООН, норми міжнародного гуманітарного права та загальновизнані стандарти. Відомості викладені таким чином, що створюють відчуття відсутності агресії Росії проти України.

Дані протягом 2022 року інтерв'ю – очищені від компрометуючих свідчень. Кожен рух Львової-Бєлової "легітимізований" низкою інших суб'єктів різних рівнів. Будь-яке протиправне діяння зафіксоване в нормативно-правовому акті з обов'язковим нагадуванням про примат всього російського над усім міжнародним чи регіональним. Але на злодієві, як завжди, шапка горить.

Намір залишити українських дітей назавжди

"Екстрена й системна допомога" дітям з окупованих територій згідно зі звітом передбачала: незаконну депортацію у Росію, насильницьку передачу в профільні заклади або в російські родини, нав'язування громадянства держави-агресорки та русифікацію. Подекуди вона була не такою ж і екстреною: щоб отримати протезування та послуги з реабілітації, діти-жертви російських нападів мали отримати російське громадянство.

За свідченнями Львової-Бєлової, з початку повномасштабного вторгнення до Росії вивезли понад 700 тисяч українських дітей. Це чергова маніпуляція даними, згадуючи попередні твердження про 733 тисячі або про ту ж цифру, однак починаючи з 2014 року.

Крім того, Львова-Бєлова згадує про депортацію понад 1500 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, водночас Україна вже ідентифікувала 3855 дітей. Уповноважена наполягає, що вивозила неповнолітніх законно, але перші групи дітей почали прибувати в Росію 18 лютого 2022 року – тоді, коли Росія ще не визнавала квазіреспубліки на Донбасі. Відповідно, вона не мала визнавати їхні права на ухвалення рішень щодо "евакуації" громадян України.

Цікаво Як світ схвалюватиме гарантії безпеки для України

Львова-Бєлова намагається продемонструвати, що з 2014 року наша держава "не цікавилася" долею дітей з Донбасу. Однак Україна неодноразово надсилала ноти протесту й домагалася повернення незаконно депортованих дітей, яких хотіли усиновити росіяни. Мало того, наша держава звернулася з відповідною скаргою до ЄСПЛ.

Для того, щоб українські діти не втекли і щоб росіяни більш активно розбирали їх у родини, Львова-Бєлова запропонувала низку законодавчих ініціатив, які сьогодні вже стали реальністю (цікаво, що подекуди звіт "відстає" від реального часу, що, можливо, пов'язано з тривалим узгодженням тексту "згори"). Серед таких змін:

• обов'язкова реєстрація дітей за місцем знаходження адміністрації муніципалітету;
• спрощений порядок нав'язування громадянства;
• додаткові пільги та збільшення комфорту для родин;
• житлові сертифікати;
• тисяча бюджетних місць у середніх професійних та вищих навчальних закладах з гарантуванням проживання в гуртожитку;
• вступ без іспитів у кадетські та суворовські училища, бо Росії дуже потрібне нове "гарматне м'ясо".

Цинічно у звіті уповноваженої згадується про те, що 2022 рік був оголошений "роком культурної спадщини народів Росії". Водночас Росія знищила вже понад півтори тисячі культурних об'єктів в Україні і спрямувала всі зусилля, аби викорінити українську ідентичність у незаконно депортованих неповнолітніх.

Дітей, за словами президента Росії, "не формально, а фактично глибоко адаптують до російського мовного середовища". Крім того, їх "занурюють у єдиний ціннісно-комунікативний простір Росії". "У процесі виховання створюються умови для соціалізації дітей на основі почуттів, що навчають патріотизму, громадянськості, поваги до пам'яті захисників вітчизни і подвигам героїв вітчизни, закону та правопорядку, дбайливого ставлення до культурної спадщини та традицій Росії".

Зауважте Діловоди, IT-спеціалісти, культурологи: які працівники потрібні на деокупованих територіях

Відтак, попри намагання створити ілюзію забезпечення права дитини на збереження ідентичності, маємо прояви реверсної дискримінації українських неповнолітніх – ставлення до них, як до росіян, в умовах, коли це неприпустимо. Така політика має ознаки злочину проти людяності – переслідування – й свідчить на користь геноцидного наміру.

Владу – радам, землю – селянам, родинам – діти

У звіті більшість відомостей так чи інакше висвітлюються крізь призму права дитини на сім'ю. Воно ставиться навіть вище права на життя. Росія маніпулює деінституціоналізацією – як пріоритетом Західного світу до виховання дітей-сиріт, намагаючись продемонструвати, що вона ще належить до цього світу і що її дії – легальні.

Водночас право на сім'ю за оцінкою Комітету ООН з прав дитини не є абсолютним. Тож відповідаючи на риторичне запитання Львової-Бєлової, "що їй було робити з дітками", слід зазначити: не депортувати та гарантувати повернення на Батьківщину.

Водночас відомо про 1431 звернення від росіян щодо готовності взяти в родину дитину не лише з квазіреспублік Донбасу, але й Запорізької та Херсонської області (таку інформацію Львова-Бєлова наводить вперше) та про 380 випадків завершеної насильницької передачі.

Крім того, Львова-Бєлова вказує, що відомості про українських дітей були внесені в єдину державну базу російських дітей-сиріт, що фактично пришвидшує процес не лише встановлення над ними опіки, але й усиновлення.

Важливо Допомога Україні для союзників коштує набагато менше, ніж здається: як це працює

Головна мета таких діянь – знищити українців як націю та поліпшити власну демографічну ситуацію. У звіті зростання населення подане як важлива умова збереження і розвитку народу Росії. Водночас у документі згадано про чергове скорочення народжуваності на 6,9%. Перетворення українських дітей на росіян, а, отже, на ворогів власної нації, – стратегічне завдання як Путіна та Львової-Бєлової, так і всього апарату уповноваженої.

Про що ще набрехали

Загалом у звіті подано сумнівну інформацію. Кожне право дитини з Конвенції, про порушення якого вже є звіти незалежних міжнародних організацій, Росія тлумачить по-своєму. Інформація подається вибірково: українських дітей то "повернули", то українські діти – не лише в російських родинах, але і в закладах. Дітей вивозили на відпочинок "лише в Крим і в Краснодарський край", але відомо, що діти пройшли "реабілітацію" за програмою "Сили Кавказу" в Чечні.

"Юнармія" та мілітаризація освіти згадана дуже коротко, попри те, що це вагома складова формування "справжнього російського громадянина", який має вмерти за "отєчеств". Діти мають право на вільний розвиток, однак дітям у 6 років дарують книги про пам'ятні дати Росії та історію Санкт-Петербургу, вочевидь, так само альтернативну та написану Путіним.

Зробивши "роботу над помилками", в офісі Львової-Бєлової викинули зі звіту ті приклади "возз'єднання родин", які були вкрай суперечливими й свідчили про спротив, а не сприяння поверненню, однак знову набрехали про кейс родини Межевих.

Сам по собі звіт не став сенсацією. Інформації в ньому – навіть менше, ніж в інтерв'ю та виступах "дійових осіб". Водночас як офіційний документ звіт може стати переконливим доказом для вже відкритого провадження у МКС щодо відповідальності Львової-Бєлової і Путіна за незаконні депортації та вже, можливо, й інші міжнародні злочини.