Чи будуть магнітні бурі з 20 по 26 липня
Згідно з наявними даними, які наводить Spaceweather, магнітне поле Землі перебуває у стані спокою, геомагнітних штормів не очікується протягом щонайменше трьох днів, а за найкращих обставин і всі п'ять. Учені повідомляють, що жодні корональні викиди маси чи посилені потоки сонячного вітру зараз не прямують до Землі.
Водночас нагадуємо, що у випадку виникнення неочікуваних спалахів та подальших викидів сонячної матерії потрібно близько трьох днів, щоб досягти Землі. Проте, як показують solen.info та SolarHam, зараз на Сонці немає плям, здатних зачепити нас своєю активністю. Обернений до нас бік зорі майже чистий, а наявні групи плям дуже спокійні.
Сонячні плями станом на 19 липня / Фото NASA/SDO
Хроніка сонячних штормів: чи були магнітні бурі з 13 по 19 липня
У цей тиждень вчені не спостерігали жодної магнітної бурі. 14 і 15 липня фіксували певне зростання активності, але воно не перейшло межу, необхідну для початку геомагнітних збурень.
Чи були магнітні бурі з 6 по 12 липня
Цей період був досить спокійним. Активність і збурення фіксували лише наприкінці дня 12 липня і на початку доби 13 липня. Вони не перевищили рівень G1. Це не відчутно в Україні, проте мало наслідки на півночі планети та у південній півкулі, зокрема у Новій Зеландії:
Було дуже приємно спостерігати, як ці полярні сяйва піднімаються над горизонтом, поки я гуляв пляжем,
– прокоментував спостерігач Тайчі Накамура з міста Данідін, що в Новій Зеландії.
Його слова стосувалися подій 12 липня. Він також опублікував фото:
Полярне сяйво у Новій Зеландії 12 липня / Фото Тайчі Накамури
Чи були магнітні бурі з 1 по 5 липня
Початок липня 2026 року став періодом надзвичайної турбулентності на нашій зорі. Перший серйозний сигнал надійшов уже 1 липня, коли вчені зафіксували значний спалах класу X1.11. Того ж дня планета відчула слабкий геомагнітний шторм рівня G1 (індекс Kp5), що став наслідком попередніх подій.
Наступні дні принесли нові виклики. 2 липня стався потужний спалах класу M8.54, який спричинив помірне відключення радіозв'язку. Проте справжній сплеск активності припав на 3 липня. Тоді сонячна пляма в області AR4479 згенерувала серію спалахів, найсильніші з яких досягли показників M6.74 та M6.38. Швидкість викиду плазми під час цих подій фахівці оцінили у приблизно 1831 кілометр на секунду.
Кульмінація сталася 4 липня. Потік сонячного вітру, швидкість якого перевищила 600 кілометрів на секунду, у поєднанні з південним напрямком міжпланетного магнітного поля, спровокував сильний геомагнітний шторм рівня G3 (індекс Kp7). Це призвело до масштабних збоїв у короткохвильовому радіозв'язку на частотах нижче 20 мегагерців.
Сяйво було видно навіть неозброєним оком. Це було справді потужне та активне видовище,
– прокоментував фотограф Аарон Ватсон, який зафіксував яскраві червоні завіси над горами Західний Елк у штаті Колорадо.
Північне сяйво у США 4 липня / Фото Аарон Ватсон
Сяйво над Техасом: чому липнева буря стала особливою
Подія 4 липня виявилася унікальною з кількох причин. По-перше, полярні сяйва під час літнього сонцестояння трапляються вкрай рідко. Коротка тривалість ночей суттєво звужує вікно для спостережень. Окрім того, існує так званий ефект Рассела – Макферрона: він сприяє виникненню сяйв під час рівнодення, але зазвичай пригнічує їх у періоди сонцестояння і кілька тижнів до та після.
Попри ці перешкоди, шторм був настільки потужним, що вогні в небі спостерігали мешканці Нью-Мексико, Небраски, Техасу, Кентуккі та багатьох інших штатів США, а також у Канаді. Силу цього удару забезпечив "викид плазми X-класу", запущений сонячним спалахом ще за три дні до того.
Поки вчені аналізували наслідки, Сонце підготувало новий сюрприз. 4 липня о 20:41 за всесвітнім часом стався черговий потужний спалах класу X1.31. Його джерелом стала не відома раніше активна область AR4479, а абсолютно нова група плям AR4482, яка лише починала з'являтися з-за східного краю сонячного диска.
Спалах X1.31 видно ліворуч унизу, тоді як зверху праворуч показано спалах з групи плям, що вже зникає за краєм диска / Фото SDO/NASA/SolarHam
Вже 5 липня активність продовжилася спалахом класу M5.39, що підтвердило високий енергетичний потенціал нових утворень на поверхні світила. Тож AR4482 може бути наступною областю сонячних плям, яка спричинить високу сонячну активність у найближчі два тижні.