Скарб серед музейного пилу
Історія цих унікальних зразків розпочалася ще у 1978 році, коли їх знайшли в глиняному кар'єрі селища Грам у Данії. Проте під час переїзду музею у 1989 році колекцію пошкодили, а частину хребців помилково вважали втраченими. Лише нещодавно менеджер колекції Природничого музею Данії знову виявив ці рештки на одній із полиць. Це відкриття дозволило вченим провести детальний аналіз, результати якого опублікував журнал Palaeontologia Electronica.
Цей зразок мегалодона є надзвичайно значущим, оскільки він представляє найбільший екземпляр хребців акули, відомий на сьогодні,
– прокоментував професор Університету Де Поля в Чикаго Кеншу Шімада.
Знайдені хребці мають діаметр 23 сантиметри, що робить їх найбільшими серед усіх відомих науці хребців риб. Для порівняння: хребці сучасної китової акули довжиною 10 метрів мають діаметр лише близько 10 сантиметрів. Попри те, що раніше вчені орієнтувалися переважно на зуби мегалодона, саме аналіз хребетного стовпа дає точніше уявлення про справжні розміри тіла. Нові дані вказують на те, що доросла особина могла виростати до 24,3 метра.
Сніданок доісторичного хижака
Під час дослідження вчені зробили ще одне цікаве відкриття. У тій самій породі, де залягали хребці мегалодона, вони знайшли фрагменти гігантської акули (цеториніда). Дослідники виявили зяброві тичинки та луску цієї риби безпосередньо біля решток мегалодона. Оскільки хребці належали до передньої частини тулуба хижака, де розташовувався шлунок, вчені висунули гіпотезу: ці рештки є залишками останньої трапези монстра. Це підтверджує репутацію мегалодона як суперхижака, що полював навіть на великих акул.
Аналіз кілець росту на хребцях також пролив світло на біологію виду. Вчені встановили, що мегалодони народжувалися вже справжніми гігантами – довжина малюка при появі на світ становила близько 3,6 метра. Тривалість життя цих створінь могла сягати майже 100 років.
Попри те, що теоретичні моделі допускають існування особин довжиною до 28 – 31 метра, автори дослідження закликають до обережності. Вони зазначають, що для остаточного підтвердження таких цифр науці потрібен повний скелет акули зі збереженими зубами, оскільки нинішні висновки базуються на фрагментарних, хоч і унікальних знахідках.