Як Росія вдавала з себе похмуру, але цікаву країну

З останньою взагалі все дуже цікаво, бо так само виразно ми спостерігали повну деконструкцію "російського міфу", який формувався століттями.

Читайте також Ми створили першу в історії тактику "як наваляти ворогу, не припиняючи чубитися у фейсбуці"

У його межах Росія – це похмура, але своєрідно приваблива цивілізація, що має "велику культуру", а також багато всього іншого цікавого та екзотичного для середньостатистичних європейців та американців.

Звісно, були у світі й раніше люди, які тверезо оцінювали так звану "Росію" як виразний глухий кут розвитку людства, злу та огидну імперію, що може і хоче лише руйнувати. Але у широкого загалу ставлення зберігалося цілком поблажливим.

Зараз усе не так. Точніше, рухається у напрямку до "усе не так". Адже дуже багато індивідів з останніх сил хапаються за вигаданий образ Росії, якої ніколи не існувало.

Імперія гине без пафосного міфу

Усі побачили просто зло, яке не має і не може мати напівтонів. І в цій своїй абсолютності декому зло навіть видається карикатурним. "Ну не може ж бути так..." Може! Ба більше, так і є. Карикатурне, корумповане, тупе зло, яке від цього лише набуває повноти своєї злодійської природи.

Цікаво Чекати лишилося недовго: коли в Росії будуть нові 100 тисяч "чорних пакетів"

Намагаючись "погасити" Україну, вони навпаки знову і знову "підсвітлюють" свою власну природу, яка раніше для багатьох лишалася у темряві. Раніше – це у доінтернетну епоху, коли можна було вигадати реальність, описати її у книгах та фільмах, і будувати легітимність, спираючись на таку вигадану реальність.

Але вигадки розпадаються, зникають на наших очах. Імперський міф перетворюється на анекдот, дійовими особами якого є:

  • один бункерний дід,
  • дебільний "туземний" вождь з обслуги діда,
  • кілька карикатурних генералів,
  • агресивні алкоголіки,
  • брехливі пропагандисти.

Якби у людей, які диригують фінальним актом життя імперії, було стратегічне бачення, вони б уже перелякалися. Бо імперія може вижити у найтяжчих ситуаціях. Навіть, наприклад, втративши армію та частину територій. Все це можна повернути. Але імперія не може без пафосного, героїчного та серйозного міфу. Тому саме ця імперія, саме тут і зараз, приречена.

Рекомендуємо Подарунок на Новий рік: хто здав росіян у Макіївці ЗСУ

Україна нарешті самоусвідомилася

А Україна навпаки знайшла себе. Як персонаж мелодрами, який раптово вийшов з багаторічної коми і згадав, хто він є. Дуже довгий час Україна просто не пам'ятала саму себе, самоусвідомлюючись як звичайний уламок імперії. Як уламок імперії вона загнивала так само як і сама імперія.

Можливо, навіть у гірших формах. А чому? Бо уламок завжди гірший за ціле. Особливо, якщо саме це ціле – це просто віджилий організм. Тому Україна мала або стати на шлях пошуку себе, або зникнути. Пройшовши близько до останнього, ми все ж постали на шлях до першого. І все інше – від дерусифікації й до військової співпраці з США – це похідне від цього самовіднайдення.

Україна знаходить себе, Росія – остаточно втрачає. І це зараз головне.