"Європу хочуть ділити в Абу-Дабі": Шейтельман про план Трампа та вимоги Кремля

Напередодні переговорів в Абу-Дабі Дональд Трамп заговорив про масштабну мирну угоду, яка може стосуватися не лише України, а й усієї Європи. Водночас з'явилися повідомлення про можливе відновлення діалогу Росії з НАТО, що викликало занепокоєння через давні вимоги Кремля переглянути систему європейської безпеки.

Політтехнолог Михайло Шейтельман у своєму авторському огляді, який публікує 24 Канал, проаналізував пропозиції команди Трампа та пояснив, чому вбачає в них небезпеку для східноєвропейських союзників США. Він також оцінив реакцію Європи, можливість нової ескалації проти Ірану та суперечки навколо гуманітарного заходу Меланії Трамп за участю українських і російських представників.

Трамп заговорив про велику угоду після контакту з Кремлем

Дональд Трамп анонсував можливість великої мирної угоди між Україною та Росією, до якої можуть залучити європейські держави. Американський президент припустив, що майбутні домовленості вийдуть далеко за межі припинення бойових дій і стосуватимуться ширших міжнародних питань.

Шейтельман пов'язав несподівану зміну риторики Білого дому з особистою зустріччю Трампа та керівника Російського фонду прямих інвестицій Кирила Дмитрієва. За його словами, раніше російський представник не мав такого прямого доступу до американського президента, однак цього разу зустріч усе ж відбулася.

Політтехнолог припустив, що до її організації міг бути причетний Стівен Міллер із найближчого оточення Трампа. Саме після цього контакту американський президент почав говорити про майбутні домовленості значно масштабніше, ніж раніше.

Серед можливих економічних проєктів, які Шейтельман пов'язує з контактами Вашингтона та Москви, він назвав будівництво тунелю між Аляскою та Чукоткою, співпрацю з компаніями Ілона Маска й освоєння природних ресурсів Арктики.

На його думку, обіцянки масштабних прибутків від спільних проєктів могли зацікавити Трампа. Водночас політтехнолог іронічно змалював, як могла виглядати розмова про економічні перспективи та політичні вимоги Кремля.

Трамп уперше побачив Кирила Дмитрієва, а той почав розповідати про тунель між Аляскою та Чукоткою, компанії Ілона Маска, рідкоземельні метали й золото в Арктиці. Ще й пообіцяв величезні прибутки від усіх цих проєктів,
– іронізував Шейтельман.

У такій уявній розмові російська сторона пропонує американцям економічні можливості, натомість очікуючи політичних рішень щодо України та європейської безпеки. Шейтельман припустив, що йдеться не лише про територіальні претензії Росії до Донбасу.

Він згадав вимоги Кремля щодо країн Балтії, Фінляндії, Швеції та американської військової присутності у Східній Європі. Саме ці питання, на його думку, могли бути представлені Трампу як частина ширшої домовленості.

А Путін просить за це небагато. Донбас – це зрозуміло. А ще виключити з НАТО Латвію, Литву, Естонію, Фінляндію та Швецію. І вивести війська зі Східної Європи. Навіщо вони вам там потрібні?
– так Шейтельман іронічно описав можливий торг із Кремлем.

Це припущення політтехнолога про зміст можливих домовленостей, а не дослівний виклад переговорів Трампа з Дмитрієвим. Однак невдовзі після повідомлень про їхній контакт з'явилася інформація, яка, на думку Шейтельмана, дозволяє зрозуміти ширший задум американської сторони.

Йдеться про ініціативу Джареда Кушнера, пов'язану з переглядом формату відносин між Росією та НАТО після завершення війни в Україні.

Мирну угоду хочуть пов'язати з новою системою безпеки Європи

За переказом Шейтельмана, газета Washington Post повідомила про зацікавленість Джареда Кушнера у відновленні Ради Росія – НАТО. Такий формат створили після завершення холодної війни для обговорення питань безпеки між Москвою та країнами Північноатлантичного альянсу.

Після російської агресії проти України у 2014 році та окупації Криму його робота була фактично зупинена. Тепер команда Трампа, за повідомленням, на яке послався політтехнолог, розглядає можливість повернення до багатосторонніх контактів.

Ідея полягає в тому, щоб пов'язати припинення бойових дій в Україні з подальшими переговорами між Росією та європейськими державами щодо післявоєнної системи безпеки. Мирну угоду пропонують розглядати як перший етап ширшого дипломатичного процесу.

Саме це викликало найбільше занепокоєння Шейтельмана. Він нагадав, що ще у 2021 році Кремль висував Заходу вимоги, які стосувалися не лише України, а й присутності НАТО в країнах Центральної та Східної Європи.

Російське керівництво вимагало фактичного повернення військової конфігурації Альянсу до стану 1997 року. Для держав, які приєдналися до НАТО пізніше, це могло б означати суттєве обмеження військової присутності союзників на їхній території.

Шейтельман побоюється, що нинішні ініціативи Вашингтона можуть створити можливість повернути ці вимоги до переговорного процесу під виглядом обговорення довгострокового миру.

Кушнер пропонує: давайте відмотаємо все назад до 1997 року. Відновимо Раду Росія – НАТО, повернемо торгівлю газом. Усе те, про що мріє Путін, – повернути минуле,
– пояснив політтехнолог.

Відновлення Ради Росія – НАТО саме по собі не означає погодження на територіальні чи військові вимоги Кремля. Однак Шейтельман вважає небезпечним можливе об'єднання цих питань в один пакет домовленостей.

У такому випадку переговори щодо припинення російської війни проти України можуть перерости в обговорення статусу європейських держав, присутності американських військ та відносин із Москвою.

Зокрема, політтехнолог згадав Польщу, країни Балтії та держави, які нещодавно стали членами НАТО. Їхня безпека безпосередньо залежить від рішень Альянсу, тому можливість обговорення таких питань без повноцінної участі європейців створює додаткову проблему.

За словами Шейтельмана, саме через це майбутні переговори в Абу-Дабі набувають значно ширшого значення, ніж звичайна зустріч українських, російських та американських представників.

Європейські країни не хочуть залишатися осторонь переговорів

Спочатку участь європейських держав у переговорах в Абу-Дабі залишалася невизначеною. Шейтельман нагадав, що представники Кремля не демонстрували готовності допустити їх до обговорення майбутніх домовленостей.

Зокрема, коли російську сторону запитували про присутність європейців, вона фактично відкидала можливість їхньої участі за переговорним столом. Проте повідомлення про ширші ініціативи команди Трампа змінили характер цієї дискусії.

Політтехнолог звернув увагу на суперечність: якщо предметом переговорів стає не лише російська війна проти України, а й майбутня архітектура європейської безпеки, відсутність представників Європи виглядає особливо небезпечною.

Ідея американців – а давайте ділити Європу в Абу-Дабі. Саме так виглядає ця історія. І раптом стає зрозуміло, чому європейці теж хочуть там бути,
– зазначив Шейтельман.

Після появи відповідних повідомлень Франція заявила про намір бути представленою на переговорах. Міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро, за словами політтехнолога, повідомив, що французька сторона планує долучитися до зустрічі, хоча на той момент конкретного представника ще не назвали.

Шейтельман розцінив таку реакцію як сигнал, що європейські держави не збираються погоджуватися на обговорення їхнього майбутнього без власної участі. Питання військової присутності США, можливого перегляду відносин із НАТО та відновлення енергетичної співпраці з Росією безпосередньо зачіпають їхні інтереси.

Однак політтехнолог припускає, що Трамп може спробувати просувати масштабні домовленості навіть попри опір союзників. Він пов'язує це з політичним становищем американського президента після поразки республіканців на виборах до Конгресу.

Трамп вирішив іти ва-банк. Не зупинятися, а навпаки – бігти ще швидше, щоб його точно не наздогнали. І я боюся, що нам доведеться мати справу з прямою зрадою Європи,
– заявив Шейтельман.

Водночас його прогноз щодо можливих поступок Кремлю не означає, що відповідні рішення вже ухвалені. Переговорний процес лише створює можливість для обговорення пропозицій, зміст і подальша доля яких залишаються невизначеними.

Шейтельман вважає, що важливу роль у протидії неприйнятним для Європи домовленостям тепер може відіграти зміна політичного становища самого Трампа.

Європейські лідери перестали боятися Трампа

Під час президентської кампанії 2024 року європейські політики з тривогою сприймали перспективу повернення Дональда Трампа до Білого дому. Вони розуміли, що наступні чотири роки доведеться співпрацювати з американським керівником, який регулярно критикував європейських союзників і ставив під сумнів попередні підходи США до міжнародної безпеки.

Після його перемоги багато європейських столиць намагалися пристосуватися до нової адміністрації. Політики шукали способи зберегти робочі відносини з Вашингтоном та уникати відкритих конфліктів із президентом.

Тепер ситуація змінилася. Після поразки республіканців на проміжних виборах Трамп втратив частину політичної підтримки, а його подальші ініціативи можуть зіткнутися зі значно серйознішим спротивом у Конгресі.

Шейтельман вважає, що європейські лідери вже зробили з цього власні висновки. Вони більше не сприймають нинішнього американського президента як політика, від якого безальтернативно залежатиме майбутнє відносин США та Європи.

Сьогодні Трамп уже кульгава качка. А навіщо під нього танцювати? Європейці побачили, що він програв, і відчули, що через два роки може програти вже сам трампізм,
– пояснив політтехнолог.

На його думку, європейські політики дедалі більше розраховують на зміну зовнішньополітичного курсу Вашингтона після завершення президентства Трампа. Вони сподіваються, що наступна американська адміністрація повернеться до тіснішої співпраці з традиційними союзниками.

Такий сценарій не гарантований, однак сама можливість політичних змін зменшує готовність європейців погоджуватися на небажані для них рішення вже зараз.

Шейтельман переконаний, що ці обставини створюють додаткові можливості й для України. Адже країни Європи безпосередньо зацікавлені в тому, щоб рішення про післявоєнну безпеку не ухвалювали без їхньої участі.

Тепер у нас уже багато союзників. Є демократи в Америці, а ще важливіше – європейці, які більше не бояться. Тому я вважаю, що в нас хороші шанси відбитися від цієї історії,
– наголосив Шейтельман.

Подальший розвиток подій залежатиме від того, які саме пропозиції американська сторона винесе на переговори та чи зможуть європейські держави брати участь у їхньому обговоренні.

Однак дипломатична активність навколо Абу-Дабі – не єдиний міжнародний процес, який привернув увагу політтехнолога. Він також припустив, що розмови про мир можуть збігтися з підготовкою нової військової ескалації на Близькому Сході.

Переговори можуть збігтися з новою війною проти Ірану

Паралельно з обговоренням майбутніх домовленостей між Україною та Росією Шейтельман звернув увагу на події в Ізраїлі та Саудівській Аравії. Він припустив, що вони можуть вплинути на рішення Дональда Трампа щодо нового військового протистояння з Іраном.

Першим чинником стала внутрішньополітична ситуація в Ізраїлі. За інформацією, яку навів політтехнолог, президент країни доручив формування уряду опозиційному політику Гаді Айзенкоту, а не чинному прем'єр-міністру Беньяміну Нетаньягу.

Саме доручення ще не гарантує створення нового уряду. Однак у разі формування коаліції Нетаньягу може втратити владу, що створює для нього серйозні політичні ризики.

Шейтельман припустив, що ізраїльський прем'єр може спробувати змінити ситуацію за допомогою зовнішньополітичної ескалації. Зокрема, він не виключив можливості нового військового протистояння з Іраном за участю США.

У Нетаньягу з'явився стимул терміново розпочати війну з Іраном. Відповідно, стимул переконати Трампа ще раз почати цю війну, адже ризик втрати влади для нього зріс,
– припустив Шейтельман.

Він нагадав, що у разі успіху Айзенкот матиме визначений час для формування коаліції. Якщо це вдасться зробити, політичне становище Нетаньягу може змінитися.

Другим чинником Шейтельман назвав повідомлення про удар хуситів по Ер-Ріяду. За його словами, балістична ракета влучила в будівлю головного офісу саудівської нафтової компанії Aramco та пошкодила кілька поверхів.

Політтехнолог вважає, що подібний інцидент може бути використаний Вашингтоном як політичний аргумент на користь нової військової операції проти Ірану. Він пов'язав це з підтримкою, яку Тегеран надає хуситам.

При цьому Шейтельман розглядає й інший, значно більш припущуваний сценарій: переговорна активність навколо Абу-Дабі може слугувати способом відвернути увагу від підготовки можливої атаки.

Є версія, що Трамп активно веде історію з переговорами в Абу-Дабі, аби показати Ірану: ми ж домовляємося, отже, воювати не збираємося. А другою рукою готує атаку на Іран,
– сказав політтехнолог.

Сам Шейтельман назвав цей сценарій конспірологічною версією, а не підтвердженим планом американської адміністрації. Водночас він вважає, що внутрішньополітичні проблеми Трампа й Нетаньягу можуть створювати додаткові ризики для міжнародної безпеки.

Для України головним дипломатичним питанням залишаються переговори в Абу-Дабі. Саме їхні результати можуть показати, чи спробує Вашингтон пов'язати припинення російської війни з переглядом ширших домовленостей про безпеку Європи.

Захід у Білому домі розділив думки українців

Окрему частину свого огляду Шейтельман присвятив суперечкам навколо гуманітарного заходу Меланії Трамп. Після попередньої критики спільної участі українських і російських представників він отримав численні повідомлення від глядачів із різними оцінками події.

Головним предметом дискусії стала присутність українських політиків поруч із представниками Росії під час офіційної церемонії. Частина людей вважала це неприйнятним, інші наголошували, що заради порятунку цивільних із полону та окупації іноді доводиться йти на неприємні дипломатичні контакти.

Шейтельман зачитав лист глядачки Юлії, яка вважала гуманітарний результат важливішим за зовнішній вигляд церемонії. На її думку, українські представники не могли ризикувати зривом операції лише через небажання з'являтися поруч із росіянами.

Нехай хоч обіймаються перед камерами, а потім плачуть за стіною, аби тільки врятувати кожного, хто перебуває в полоні або окупації,
– написала глядачка Юлія.

Вона також звернула увагу, що представники України могли заздалегідь розуміти політичний характер заходу. Однак можливість допомогти людям залишалася для них головним завданням, тому участь в офіційній церемонії могла бути вимушеним компромісом.

Зовсім іншу позицію висловила глядачка Надія, чий партнер раніше перебував у російському полоні. Вона розкритикувала спільну появу українського високопосадовця з представниками держави-агресорки, спираючись на особистий досвід очікування звільнення близької людини.

За її словами, російська сторона погоджується на гуманітарні домовленості не через співчуття до постраждалих, а тоді, коли бачить у них власну вигоду.

Його щасливе звільнення відбулося не тому, що росіяни здатні на милосердя, а тому, що їм це було вигідно в певний момент. Я знаю, про що говорю, на реальному прикладі свого партнера та його побратимів,
– написала Надія.

Шейтельман звернув увагу, що обидві жінки мають власні аргументи, пов'язані з долями людей, які перебували або залишаються під контролем Росії. Водночас вони по-різному оцінюють допустимість спільних публічних заходів із російськими представниками.

Саме тому політтехнолог вирішив показати різні погляди, а не обмежуватися листами лише тих глядачів, які підтримують його позицію.

Окрему реакцію викликало те, кого саме російська сторона залучила до гуманітарної церемонії.

Російська представниця на церемонії викликала нові запитання

Після обговорення різних поглядів на захід у Білому домі Шейтельман зупинився на діяльності російської політикині Лантратової, яка брала участь у відповідних контактах. Він зачитав лист глядачки Тамари, що зібрала інформацію про її попередню політичну діяльність.

За наведеними в листі відомостями, ще до повномасштабного вторгнення Лантратова поширювала звинувачення проти України, зокрема матеріали про нібито злочини українських військових. Такі твердження використовувалися в російському політичному просторі для просування аргументів про необхідність захисту населення Донбасу.

Глядачка також згадала звинувачення щодо участі Лантратової у вивезенні українських дітей на територію Росії. Шейтельман переказав ці відомості з отриманого листа, не наводячи окремого підтвердження кожного епізоду.

Крім того, в повідомленні йшлося про поширення політикинею історій щодо нібито катувань цивільних українськими військовими в Курській області. Окремо перелічувалися санкції, запроваджені проти неї низкою держав.

Для Шейтельмана ці відомості стали додатковою причиною критично оцінювати участь російської представниці в гуманітарних заходах. Він звернув увагу, що публічний статус учасників переговорів не повинен заступати їхню попередню політичну діяльність.

Водночас політтехнолог не захотів переносити всі претензії до окремих українських політиків на оцінювання самої гуманітарної місії. Він пояснив це на прикладі Давида Арахамії, який брав участь у заході Меланії Трамп.

У той самий період, за словами Шейтельмана, поширювалися повідомлення про кримінальне провадження, пов'язане з можливим підкупом народних депутатів, у контексті якого згадували Арахамію. Політтехнолог наголосив, що не хотів змішувати цю історію з дискусією про присутність українського представника поруч із росіянами.

Кримінальне провадження – окремо, історія з Меланією Трамп – окремо. Я хотів розглянути Арахамію просто як представника влади, без будь-якого іншого шлейфу, щоб усе було чесно,
– пояснив Шейтельман.

За його словами, саме через таке розмежування він отримав протилежні звинувачення від глядачів. Одні вважали, що він надто гостро критикує українську владу, а інші, навпаки, дорікали йому за спроби виправдати окремих посадовців.

Шейтельман наголосив, що оцінювання участі політика в конкретному заході не повинно автоматично залежати від ставлення до всіх інших аспектів його діяльності. Проте наприкінці огляду він звернув увагу на ще одну заяву, яку пов'язували з Арахамією та майбутнім самітом G20.

Заява про G20 та приклад Світоліної загострили суперечку

Шейтельман розповів про повідомлення з Telegram-каналу, яке йому надіслала глядачка. У ньому наводили слова, приписані Давиду Арахамії, щодо можливої участі української делегації в саміті G20 у грудні.

Згідно з поширеною цитатою, український політик нібито поставив під сумнів доцільність участі в зустрічі, якщо там не буде російських представників. У повідомленні стверджувалося, що присутність Росії потрібна для змістовного обговорення питань, пов'язаних із війною.

Шейтельман окремо наголосив, що особисто не чув оригінального запису заяви та не виключає, що наведені слова могли бути вирвані з контексту. Водночас така позиція, якщо її передали правильно, викликала в нього нерозуміння.

Нам на G20 більше немає чим займатися, окрім як розмовляти з росіянами? Ми хочемо розвивати торговельні відносини, економіку. Навіщо нам умовляти американців привезти росіян на G20? Я цього не розумію,
– обурився Шейтельман.

Він зазначив, що саміт G20 є майданчиком для співпраці провідних економік світу, тому Україна може мати багато інших питань для переговорів із його учасниками. На думку політтехнолога, присутність російських представників не повинна бути обов'язковою умовою для діалогу з іншими державами.

Суперечку навколо спільних фотографій українських та російських представників він завершив історією зі спорту, яку йому надіслала ще одна глядачка.

За її повідомленням, під час підготовки до підсумкового жіночого тенісного турніру 2026 року організатори змінили традиційний формат спільної фотосесії восьми учасниць. Замість загального знімка спортсменок фотографували окремо.

Глядачка пов'язала це з позицією української тенісистки Еліни Світоліної, яка, за її словами, відмовилася фотографуватися разом із росіянкою Міррою Андрєєвою та білорускою Аріною Соболенко.

У листі наголошувалося, що спортсменка ризикувала зіткнутися з критикою за порушення багаторічної традиції турніру, однак не погодилася на спільне фото.

Нашій спортсменці вистачило сміливості перервати багаторічну традицію й отримати хвилю критики, що спорт нібито поза політикою. А нашим політикам, виходить, не вистачило,
– написала глядачка Марина.

Шейтельман навів цей приклад як ще один погляд на суперечку щодо заходу в Білому домі. Для одних українців важливішим залишається результат гуманітарних домовленостей, для інших – принципова відмова від публічних жестів, які можуть створювати враження нормалізації відносин із представниками держави-агресорки.

Обидві позиції, за його спостереженнями, мають прихильників серед людей, які безпосередньо пережили наслідки російської агресії. Тому оцінювання таких дипломатичних контактів залишається предметом гострої суспільної дискусії, навіть коли йдеться про гуманітарні результати.

Михайло Шейтельман про нову угоду Трампа: дивіться відео