Російські спецслужби намагалися дістатися до секретних даних української оборонної компанії TechEx – зокрема, про виробництво перехоплювача Striker Mini та лінійки оптоволоконних дронів Stalker. За даними компанії, агентуру ворога викрили завдяки роботі українських спецслужб, які завчасно попередили виробника про загрозу.

Ситуація виявилася показовою не лише для однієї компанії, а для всієї галузі. Адже мовилося про конструкторську документацію, логістику, ланцюги постачання, дані про партнерів і навіть про підрозділи Сил оборони, які використовують продукцію TechEx. Саме тому в TechEx наголошують, що в сучасній війні інформаційна безпека стала такою ж важливою, як темпи виробництва та якість самої техніки.

Цей випадок і став приводом для розмови 24 Каналу з представником TechEx, імʼя та посадку якого з міркувань безпеки не розголошуємо, – про те, як оборонні виробники живуть під постійним тиском – між обстрілами, кібератаками, спробами вербування й витоку даних.

Читайте також Спецслужби Росії намагались викрасти секретні технології оборонної компанії TechEx

Представник TechEx у розмові наголосив, що для оборонної індустрії нині найнебезпечнішими залишаються фізичні атаки – як випадкові, так і цілеспрямовані. За його словами, підприємства дедалі частіше стають мішенями системних ударів, а окремі виробники безпілотників опиняються під прямим прицілом.

Загрози для галузі можна умовно поділити на дві великі групи. Передусім це фізичні ризики – обстріли, зокрема прицільні: підприємство може потрапити під удар випадково, а може бути атаковане свідомо. На жаль, уже є випадки, коли системно вражають саме такі підприємства – виробників малих безпілотних авіаційних систем або інші компанії, дотичні до оборонного сектору. Але це лише одна частина проблеми.


Перехоплювачі від TechEx / Фото надано компанією TechEx

Він додав, що поряд із ракетними ударами фіксуються й диверсії, спрямовані на знищення виробничих спроможностей. Співрозмовник підкреслив: мовиться не лише про обладнання, а й про людські життя, що ще більше загострює проблему дефіциту кадрів.

Читайте також Перехоплює "Шахеди" на швидкості понад 300 кілометрів на годину: на що здатний новий дрон TechEx – репортаж

Мені відомі факти, коли по підприємствах били "Шахедами", а також коли проти виробників, здатних суттєво впливати на постачання до Збройних сил, вдавалися до фізичних диверсій. Такі дії мають цілком конкретну мету – знищення. Знищення обладнання, виробничих потужностей, а подекуди й людських життів. А кадровий голод і без того дуже великий: багато людей уже на фронті, хтось загинув, хтось емігрував, і фахівців бракує.

Окремо представник виробника звернув увагу на критичну залежність галузі від вузькопрофільних спеціалістів. Він наголосив, що втрата окремих фахівців може спричинити зрив контрактів і постачань на фронт.

У цій галузі є низькотехнологічні сегменти, а є високотехнологічні. І людей, здатних працювати зі складним обладнанням, потрібно не просто знаходити, а готувати: вони мають мати базові компетенції. Якщо ж втрачаєш людину, яка розробляла чипи та мікроконтролери чи виконувала подібну роботу, замінити її надзвичайно важко. У результаті це може обернутися зривом контракту, зривом постачання, а зрештою – дефіцитом на фронті.


Дрон на оптоволокні / Фото надано компанією TechEx

Представник TechEx зазначає, що компанія не веде точного обліку співвідношення атак по енергетиці та оборонній промисловості. Водночас, за його словами, у російських ударах простежується певна сезонна логіка, пов’язана з погодними умовами та циклом роботи підприємств.

До теми Удари по великих містах балістикою: як вода може стати головною ціллю Росії навесні та влітку

Ми не відстежуємо точно, яка частка ударів припадає на енергетику, але зазвичай картина виглядає так: у періоди низьких температур основний фокус – на енергетичній інфраструктурі. Водночас робота підприємств є циклічною: контракти укладаються і виконуються протягом року – починаються на початку року і завершуються наприкінці. Це системний процес, який повторюється щороку.

Співрозмовник додає, що активізація атак на оборонні підприємства часто збігається з періодом оновлення контрактів і наповнення складів. За його оцінкою, навесні такі об’єкти стають більш привабливими цілями.

Перед новим роком склади, як правило, вже частково спорожнілі, бо продукція передана замовникам. А от із весни починається новий цикл: укладаються контракти, склади наповнюються, запускається виробництво. І, відповідно, різниця очевидна: знищити порожній склад – це одне, а знищити склад, заповнений готовою продукцією, – зовсім інше.

За словами представника TechEx, паралельно з фізичною війною триває постійний кібертиск на виробників. Він розповів, що спроби зламів і отримання доступу до чутливої інформації відбуваються регулярно.

Лише годину тому знову почали надходити запити на мій телефон зі спробами злому моїх акаунтів. Звісно, ми передаємо їх компетентним службам, але спроби зламати наші акаунти й отримати доступ до даних не припиняються. Я маю доступ до інформації, яка належить до обмеженого доступу. Йдеться про виробничі таємниці – про те, завдяки чому ми можемо додатково посилювати свої позиції й вигравати цю війну, не маючи переваги ні в ресурсах, ні в людях. Втрата такої таємниці автоматично робить нас вразливими. Саме тому інформаційний захист для нас не менш важливий, ніж фізичний.

Він підкреслив, що витік технологічної інформації фактично означає втрату переваги, яку Україна здобуває в умовах обмежених ресурсів. За його словами, безпека безпосередньо пов’язана з виживанням на полі бою.


Робота на виробництві / Фото надано компанією TechEx

Ми працюємо з технологіями короткого циклу: нове рішення виходить на ринок, пів року застосовується, потім розробляють протидію від нього, а далі створюють нову технологію у відповідь. Це безперервний цикл. Якщо ми випадаємо з цього циклу й щойно створена технологія одразу опиняється в руках ворога, ми втрачаємо пів року переваги. А за пів року війну справді можна програти. Тож якщо не ставитися до безпеки максимально серйозно, ми ризикуємо програти війну.

Співрозмовник також зауважив, що навіть людина, яка працює далеко від фронту, не може вважати себе в безпеці, якщо користується Wi-Fi й працює з відкритими каналами зв’язку. У його логіці війна давно вийшла за межі суто фронтової лінії.

Представник TechEx пояснив, що стрімке зростання оборонного сектору після 2022 року призвело до появи великої кількості учасників без досвіду роботи з питаннями безпеки. За його словами, багато фахівців мають технічні навички, але не володіють базовою культурою захисту.

Цей сектор фактично народився в нас на руках. До 2022 року застосовувалися переважно "Мавіки" та окремі розвідувальні БпЛА, а потім із цього виросла ціла галузь, до якої залучили всіх, хто міг бодай щось робити. Але серед цих людей багато тих, кого можна назвати "паяльниками": вони чудово розбираються в резисторах, транзисторах і діодах, проте в безпеці не розуміються взагалі.

Водночас, за словами співрозмовника, ситуація поступово змінюється – як завдяки допомозі спецслужб, так і через власний досвід виробників.


Робота на виробництві / Фото надано компанією TechEx

Оскільки ця галузь сформувалася з людей, які не мали ані розуміння, ані належної підготовки, то нині загрози залишаються дуже серйозними. Добре, що десь допомагають спеціальні служби, а десь люди вже самі доходять до необхідності займатися безпекою. Ситуація справді поліпшується, але простір для вдосконалення ще дуже великий.

Він також зазначив, що лише невелика частина бізнесів системно підходить до безпеки, хоча це вже стає новою нормою для галузі.

На пальцях двох рук можна перелічити компанії, які ставляться до цього серйозно й уже мають відповідний досвід. Сьогодні ми вважаємо за потрібне, щоб у таких підприємств були не лише служба безпеки, а й розмежування рівнів доступу, секретний документообіг та інші відповідні процедури. Але зі 150 компаній, як нам здається, три чверті не знають, як це робити, або просто бояться починати.

До теми "Створювали все з нуля": як в Україні виробляють дрони на оптоволокні й чи варто їх експортувати

Представник TechEx підкреслив, що співпраця з українськими спецслужбами є необхідною частиною роботи оборонних підприємств. За його словами, це дозволяє побудувати системний підхід до захисту і впроваджувати нові стандарти.

Є служби, які спеціально націлені на захист виробників оборонного кластера. Це компетентні люди, які знають свою справу й пройшли підготовку. Ми постійно з ними спілкуємося: наш керівник служби безпеки перебуває з ними на прямому контакті, а всі нові напрацювання для кластера вони передають нам, і ми впроваджуємо їх у себе.

Водночас він визнав, що частина компаній досі боїться взаємодії з державними структурами, що пов’язано з недовірою і стереотипами.

Чому вони бояться? Через забобони, через страх перед "чорним воронком". Люди часто настільки залякані й необізнані, що думають: якщо прийшов дільничний, то тебе неодмінно посадять. А коли приходять спеціально навчені люди, то багато хто починає думати не про перемогу, а лише про власну безпеку.


Виробництво дронів / Фото надано компанією TechEx

Важливо! У самій TechEx, за словами представника компанії, впроваджені жорсткі внутрішні процедури контролю, включно з перевірками персоналу та санкціями за порушення.

Ми застосовуємо все це обов’язково. У нас прописані штрафні санкції. Ми також узгоджуємо зі спеціальними службами: якщо бачимо витік або навіть ризик витоку, або якщо людина приходить до нас на роботу, усіх співробітників перевіряємо через поліграф. Ми маємо ставити безпеку в один із перших пріоритетів.

Коментуючи рівень загрози з боку Росії, представник TechEx зазначив, що обидві сторони мають схожу технологічну базу, що формує відносний паритет. Водночас він застеріг від недооцінки противника.

Ми приблизно однакова технологічна школа. Ми закінчували одні й ті самі інститути, навчалися за тими самими підручниками, і наші викладачі теж були виховані цією системою. Так, у нас різний світогляд, але це не означає, що з того боку немає тих, хто вчився тут і потім переїхав туди.

Він підкреслив, що війна ведеться в режимі постійного технологічного змагання, де обидві сторони швидко адаптуються.

Ми вже п’ятий рік воюємо й досі живі – не всі, але живі. Отже, ворог не має над нами вирішальної переваги. Це постійні технологічні перегони: з’являється рішення, ми певний час тримаємося, десь контратакуємо, десь покращуємо ситуацію, ворог знаходить протидію, і далі ми змушені знову шукати відповідь. Усе це відбувається в умовах, коли з їхнього боку багато людей і установ займаються викраденням доступної нам інформації та розробок.

Водночас співрозмовник вважає, що Україна зберігає шанс на перевагу, якщо не втратить темп розвитку.

Сьогодні вже видно, що ми поступово відновлюємося: з’являється системна інфраструктура, повертаються люди, приходять нові фахівці. Буває, що спеціаліста треба вчити тиждень, буває – пів року, а буває – і сім років. Але цей процес іде, і в нас є шанси на перемогу.

Представник TechEx наголосив, що в умовах війни не існує повністю безпечних регіонів для виробництва. Водночас він вважає, що варто активніше використовувати підземну інфраструктуру, створену ще за радянських часів.

У нас немає місць, де було б однозначно безпечно чи небезпечно, але за 50 кілометрів від лінії фронту точно небезпечніше. У Дніпропетровській області в нас є цехи, і ми вже розуміємо, що там не все добре. Тому починаємо думати, чи не варто евакуювати їх, скажімо, до Полтави або Кіровограда. Треба виходити з того, що вся територія України перебуває під ударом – і ракетами, і "Шахедами".

Він додав, що відновлені підземні об’єкти можуть бути значно безпечнішими за нове будівництво.

В Україні залишилося дуже багато об’єктів, які свого часу проєктувалися навіть під ядерну війну: підземні споруди, бомбосховища, закинуті заводи з готовою інфраструктурою. Якщо ми беремося за відновлення, то маємо це робити свідомо, бо часто такі об’єкти вже в незадовільному стані. Але відновлене бомбосховище, яке можна переобладнати під виробничу лінію чи частину складального комплексу, є набагато безпечнішим рішенням, ніж нова відкрито зведена будівля.

Окремо співрозмовник звернув увагу на використання хибних цілей і обмеження публічності виробництв.

У військових є поняття хибної цілі: будують хибні ВОПи, РОПи, тилові позиції, ставлять макети танків. Усе це робиться для того, щоб ввести ворога в оману, і ми застосовуємо подібну тактику. Коли ти не показуєш на виставці те, що реально постачаєш на фронт, це теж частина безпекової логіки. У нас є окрема локація, куди ми можемо привезти журналістів, але фізично там нікого немає і не було.

Представник TechEx вважає, що часткове перенесення виробництва за кордон є виправданим, якщо йдеться про окремі компоненти або спільні підприємства з партнерами.

Є, наприклад, "данська модель". Це обговорюється на міжурядовому рівні, після чого конкретна країна пропонує свого партнера. З нашого боку також є ті, хто потребує розширення виробництва. Формуються спільні підприємства, і за кордоном можна розміщувати окремі компоненти чи високотехнологічні елементи, яких в Україні поки бракує. У нас немає виробництва мікросхем, а виробників друкованих плат можна буквально перерахувати на пальцях.

Він наголосив, що це дозволяє зменшити залежність від Китаю і посилити стійкість виробництва.

Розмістити таке виробництво в Європі, отримати підтримку дружнього уряду й менше залежати від Китаю – це цілком прагматичне рішення. Ми маємо співпрацювати з тими, хто є нам союзником, але не віддавати весь цикл повністю. Наша технологія сьогодні є основою, на якій ми тримаємося, і саме вона дозволить нам у майбутньому бути рівноправним партнером.

Водночас ключовою умовою залишається збереження власних технологій як основи майбутньої конкурентоспроможності.

Втратити технологію не можна. Як тільки ми її втратимо, ми знову станемо нікому не потрібні.
Але заміна недружнього постачальника на дружнього, навіть у форматі спільного підприємства, дає додаткові переваги – від податків в Україні до стійкіших ланцюгів постачання. А ще це просто якісніший продукт: наприклад, підхід до вхідного й вихідного контролю в Німеччині, порівняно з Китаєм, де його взагалі може не бути, на порядок вищий. Якщо ми хочемо стабільного виробництва і хоча б невеликої, але сталої переваги, цей напрям потрібно розвивати.

Як підсумок – за словами представника TechEx, саме баланс між кооперацією, безпекою і збереженням технологій визначатиме позицію України у глобальній оборонній індустрії.