Військовий експерт, кандидат технічних наук Олександр Костур у матеріалі, наданому Мілітарі24, після аналізу ходової для українських наземних роботів та загроз для них полі бою, звернув увагу на розташування камер як один із факторів живучості наземної роботизованої платформи. Наскільки важливе відео з бортових камер для роботи оператора, видно і на реальних українських системах. Наприклад, платформа BUREVII об'єднує керування НРК, відео з бортових камер, телеметрію та планування маршруту.
Дорога камера не розв'язує проблему огляду
Сучасна камера може мати високу роздільну здатність та передавати якісне відео. Але для наземного робота значення має не тільки сама оптика.
Костур звертає увагу на просту особливість місцевості. Лугова рослинність у наших широтах може сягати близько 600 міліметрів, а високе степове різнотрав'я перевищувати метр. Якщо фронтальна камера розташована низько над землею, значна частина її поля зору може бути перекрита рослинністю.
"Для якісного огляду і ефективного керування НРП необхідно забезпечити максимально безперешкодний огляд місцевості", – наголошує Олександр Костур.
За його оцінкою, основну камеру варто встановлювати на висоті не менш як 1000 міліметрів.
Йдеться не просто про комфорт оператора. Своєчасно помічена перешкода може визначити, чи продовжить платформа рух, чи застрягне або перекинеться.
Різниця між низькою рослинністю та високотрав'ям для камери наземного робота. Рисунок О. Костура
Оператор бачить світ очима робота
Для звичайної машини водій може змінити положення голови, подивитися вбік або оцінити перешкоду через вікно. Оператор НРП такої можливості не має.
Його ситуаційна обізнаність визначається тим, що потрапляє в поле зору бортових камер.
Це добре видно на прикладі практичного застосування наземних роботів. Мілітарі24 розповідав про роботу оператора НРК групи "Реванш" ГУР, де дистанційне керування машиною є центральною частиною виконання завдання.
Тому "сліпа зона" для НРП має значно серйозніші наслідки, ніж для багатьох інших дистанційно керованих систем.
Якщо оператор пізно побачив колію, яму чи крутий край схилу, у нього може просто не залишитися можливості скоригувати траєкторію.
Двох камер достатньо, але чотири краще
Експерт розглядає кілька схем огляду НРП. Мінімально достатнім варіантом він називає дві камери: фронтальну та задню. Така конфігурація дозволяє оператору керувати платформою під час руху вперед і назад.
Задню камеру, на відміну від основної фронтальної, допускається встановлювати нижче, приблизно на висоті 500 міліметрів.
Але найефективнішою експерт називає систему з чотирьох камер. До передньої та задньої додаються дві бокові.
Таким чином оператор отримує значно повніше уявлення про простір навколо платформи. Це важливо під час маневрування у вузькому місці, обходу перешкод або руху складним рельєфом.
Схеми розташування передньої, задньої та бокових камер і варіанти висоти їх встановлення. Рисунок О. Костура
Практичну цінність широкого огляду демонструють і вже створені українські НРК. Наприклад, у матеріалі Мілітарі24 про НРК "ВОРОН" із системою протидії FPV зазначалося, що саме оператор має виявити загрозу через бортові камери комплексу.
Тобто камери використовуються не лише для того, щоб бачити дорогу під колесами. Вони формують загальну картину навколо робота.
Задній хід для НРП не менш важливий, ніж рух вперед
Особливість наземної роботизованої платформи полягає ще й у тому, що вона не завжди може розвернутися.
НРП може пройти вузьким маршрутом до позиції, доставити вантаж або виконати інше завдання, після чого повертатися тією самою дорогою заднім ходом.
У цьому випадку задня камера фактично стає основною.
Це особливо актуально для логістичних та евакуаційних платформ, які працюють на небезпечних ділянках. Мілітарі24 раніше показував, як НРК використовують для евакуації поранених та роботи там, де присутність людини створює надмірний ризик.
Для таких завдань можливість безпечно пройти маршрут назад має не менше значення, ніж здатність дістатися до точки призначення.
Камери стають частиною живучості НРП
Розташування камер може здаватися другорядною деталлю на тлі зв'язку, захисту електроніки чи характеристик ходової. Насправді ці системи безпосередньо пов'язані.
Хороша прохідність не допоможе, якщо оператор не бачить перешкоду. Потужний привід не врятує машину, якщо вона через неправильну траєкторію зайде у глибоку колію. Навіть кілька сантиметрів різниці у положенні камери можуть суттєво змінити картину, яку отримує оператор.
Тому Костур розглядає схему огляду як частину загального компонування НРП, а не як додаткове обладнання, яке можна встановити вже після створення платформи.
Українські наземні роботи вже виконують завдання, від яких безпосередньо залежить життя військових. У таких умовах робот повинен не просто мати камеру. Він має давати оператору достатньо інформації, щоб той вчасно побачив небезпеку і не втратив машину через перешкоду, якої просто не було видно.