Мільйонні збитки: бізнесмен-ветеран АТО відверто розповів про втрати через карантин

Особисто для мене 2020 рік був і поки є надскладним, адже за час першого локдауну і карантину вихідного дня я пішов у мінус на більше, ніж мільйон гривень. Складно не йти в мінус, коли у тебе оренда приміщення в центрі міста, але ти не можеш працювати. І це я кажу не про незароблені гроші, а про реальні втрати. Детальніше – у відеоблозі "VETERANO блог" на 24 каналі.

Читайте також Де взяти гроші: ветеран АТО розповів, як започаткувати успішний бізнес в час кризи

Нагадаю, що я розпочав свій проєкт Veterano Pizza з 50 доларами в кишені. Решту грошей я позичив і продовжував позичати весь цей час, адже в будь-який бізнес треба постійно вкладати кошти, а про ресторанний бізнес – взагалі мовчу. Нове меню, нове обладнання, нові заклади.

За час існування мого проєкту я позичив понад 5,5 мільйонів гривень, і повернув загалом більше, ніж 4 мільйони.

Засновник Veterano Pizza Леонід Остальцев / Фото з його фейсбук-сторінки

Зізнаюсь, з гендиректором Дмитром Борисовичем, фінансовим мозком моєї компанії, ми орієнтувалися закрити всі боргові зобов'язання у 2020. Просто ми не знали, що це буде саме такий рік.

Влада розхитувала критичну ситуацію не зовсім адекватними рішеннями

Замість того, щоб "закрити" всі свої кредити, ми опинилися в ситуації, коли не було чим сплачувати оренду. Не те, що погашати позики. Додавав пікантності той момент, що наша влада продовжувала розхитувати і без того критичну ситуацію своїми не зовсім адекватними рішеннями.

І все це, скажімо так, "прикрашалося" зверху новинами про COVID-19, смертність і так далі.

Розповідали, начебто, щоб зіграти роль Джокера актор Хоакін Фенікс приїхав в Україну і відкрив ресторан. Якщо серйозно, то це геть не смішно. І безліч маленьких бізнесів закрилися у 2020 році – мовиться не тільки про кафе та ресторани.

Але я розповідаю вам все це не для того, щоб ви мене пожаліли. Хочу показати загальну картину і те, наскільки неприємно, коли ти працюєш, як скажений, коли у тебе команда крутих профі, коли твій продукт високого рівня – і тобі нічого ні від кого не потрібно. Крім одного – можливості працювати. І у тебе її забирають.

Я навіть допускав думку – може, закрити це все? Продати обладнання і те, що є. Цього мало б вистачити, щоб виплатити кредити і жити спокійно. Але мені допоміг один важливий спогад. Я б навіть сказав – один епізод з мого життя. Війна.

Попри пандемію, військові захищають Україну від ворога

І все. У мене одразу все стало круто, чітко і ідеально. В цю саму мить я усвідомив, що у мене все насправді добре. Я згадав бойові, згадав обстріли, засади, арту, згадав загиблих. Всіх, кого знаю за іменами, прізвищами чи позивними.

І вам теж хочу нагадати, що саме зараз, в цю мить, коли ви читаєте цей блог, десь під Горлівкою стоїть підрозділ, в якому виконують бойові завдання солдати вашої – нашої країни.

Для них неважливі локдауни і різноманітні кризи, для них в цей момент не має значення влада чи коронавірус. В цю секунду найважливішими є відрізок напрямку, який вони тримають і завдання, яке виконують – не пропустити ворога до нас.

Українські військові на передовій / Фото Андрія Дубчака

Війна не має перерв та пауз і, на жаль, там гинуть наші хлопці і дівчата. Мені здається, що в пам'ять про них та на знак пошани і подяки всім тим, хто вже не з нами – ми просто не маємо права здаватися і скиглити.

Зверніть увагу Порівнювати лише з собою: ветеран АТО розповів, як припинити бідкатися і рухатися вперед

Тож ми з моїм гендиректором Дмитром Борисовичем, наприклад, придумали план виходу з кризи без точної дати, адже ніхто не знає, що буде далі. Але найголовніше питання було вирішено:

• працювати далі;
• зберегти команду;
• знайти гроші;
• провести перемовини зі всіма, з ким тільки можна і не можна – і досягти результату.

Адже у нас є абсолютно всі можливості, і найголовніше – мирне небо над головою.

Особисто від себе хочу висловити вдячність всім і кожному, хто служить Україні, виконуючи бойові завдання на сході нашої держави. Хочу подякувати за можливість, яку ви даєте особисто мені і за те, що я маю змогу сидіти у своєму закладі і писати текст цього блогу.

Також я хочу подякувати всім тим, кого більше з нами немає, і родинам за те, що їхні рідні віддали за мої та ваші можливості, найцінніше, що в них було. Своє життя.

Втрати російських найманців на Донбасі

Як і обіцяв, завершити блог хочу хорошими новинами – невеличкими цифрами, які мені люб'язно надала наша розвідка. і які є підтвердженими.

За 2020 рік терористичні збройні формування понесли:

• безповоротні втрати – 474 особи;
• санітарні втрати (поранені) – 706 терористів;
• втрати техніки, якої там наче "немає", бо росіян же там "немає" – 72 одиниці. З яких декілька безпілотників, міномети, станції радіоелектронної боротьби та купа військових автомобілів.