Мобілізованих бійців не вчать воювати, вони фарбують паркани

Надто відверта війна Росії на сході України не навчила миттєво і правильно реагувати тільки українську владу. Держава зовсім не вчить громадян захищати себе від зовнішнього ворога, а тим, хто готовий це робити, не дає можливостей.

Призовники навіть не бачать зброї

Мобілізований в березні В’ячеслав Поїздник на своїй сторінці у Facebook не скаржився, а просто описав ситуацію. Готуючись до поїздки на передову, призовники навіть не бачили зброї. Тиждень перебування на полігоні минув для бійців у роботах по прибиранню території, валянню дерев та фарбуванню парканів.

После приезда на полигон, мы семь дней просто жили в палатках, топили буржуйки, чтобы не замерзнуть. Через неделю к нам приехали медики, провели один урок по тактической медицине. Потом часть наших ребят отвезли в Авдеевку, других — в Мариуполь,
– розповідає В’ячеслав.

Про такий стан речей знав молодший командир, який і повинен був повідомити вищому керівництву. Натомість призовникам пояснили, що вони прибули останніми у четвертій хвилі мобілізації. Мовляв, ті, хто був до них, ті і з кулеметів стріляли, і автомати у руках тримали. А потім навчання закінчилися і зброю з полігону вивезли. На нових бійців ніхто не розраховував.

Після кількох тижнів перебування на полігоні на Дніпропетровщині, новоприбулих бійців забрали в одну з чернігівських частин. Та вони переконані, що навчатися військовій справі доведеться безпосередньо під час бою вже в зоні АТО.

"Те, кто проходит обучение, числятся курсантами. Когда тебя забирают в какую-то часть, значит ты уже должнен быть обучен. Там уже дают должность – автоматчик, пулеметчик. В части начинаешь служить по специальности, НА КОТОРУЮ ТЕБЯ ОБУЧАЛИ", – говорить В’ячеслав.

У бригаді В’ячеслава Поїздника 20 чоловік. І, як він пише на своїй сторінці, – усі на межі бунту:
"Уже неделю мы в нашей новой части и ждём когда уже нас начнут хоть чему-то учить (за месяц учебки автомат мы так и не увидели) или хотя бы дадут автомат на подержать его и пощупать. Вместо этого мы всё время красим бордюры, косим травку, подметаем плац, красим стенды и занимаемся такого рода х***й которая приемлема только на срочной службе. Через две недели мы едем уже на передовую и предполагаем, что воевать с врагом мы будем с использованием лопат, веников и кисточек для покраски заборов, потому как именно этими инструментами мы уже овладели в совершенстве".

Після таких, практично щоденних записів, Міністерство оборони звернуло увагу не на стан речей на полігонах чи у військових частинах, а на записи мобілізованих бійців. Наразі військові сподіваються, що хоча б, поки готуються документи до відправки їх на війну, вони побувають на стрільбищі.

Воювати вчаться на війні

Навіть, якби навчання проводилися, часу на них дуже мало. Військовій справі потрібно вчитися роками, а не впродовж кількох тижнів. Але і в таких умовах більшість часу, яку відводять на підготовку зі стрільби, бійці збирають гільзи. Деякі військові не мають навіть базових знань як використовувати стрілецьку зброю. А тим, кому вдається потримати зброю в руках, скаржаться, що дійсно, — лише потримали. Деякі батальйони займаються самопідготовкою. Тобто їх ніхто не готує, вони самі, поки перебувають на ротації, ходять на тренування з рукопашного бою.

"Протягом трьох тижнів на полiгонi я вистрiляв три рiжка патронiв i два рази їздив на БТРі. Були зайняття по тактицi i рукопашцi, але це ми самi собi влаштовували. Ще один раз з парашутом стрибали. У нас не було "учебки", хоча в батальйон солдати i офiцери були мобiлiзованi. Нам давали жменю набоїв, ще чомусь вчилися самостійно", — розповідає Володимир Гринчак, колишнiй вiйськовослужбовець 43 окремого мотопiхотного батальйону.

Чи скаржилися керівництву на неналежну підготовку до військових дій, Володимир говорить, що їм прямим текстом відповідали: "для АТО бойові комплекти є, а для навчання – немає". І додає:

"У нас мета була – доїхати до вiйни. Нам навiть бронежилети та шоломи вже там видали. Нiде не навчишся так ефективно воювати, як на вiйнi".

Нiде не навчишся так ефективно воювати, як на вiйнi

Про те, що і мобілізованим, і добровольцям на навчання виділяють кілька днів, до того ж, не проводять його відповідно до ситуації в країні, розповідає і волонтер з Дніпропетровська Ольга Ольховик.

"Мої підопічні пройшли навчання протягом двох тижнів, а якщо точніше, то протягом п’яти днів вони вивчали ту техніку, що вивчають протягом шести років. Я б зрозуміла, якби готували протягом 2-3 тижнів мобілізованих, але серед хлопців були добровольці, які в армії жодного дня не були", — говорить Ольга.

Про забезпеченість наших військових також можна говорити довго. Тоді, коли на складах деяких військових частин запаковані нові бронежилети, бійцям доводиться купувати для себе усе власним коштом.

Під час старту чергової хвилі мобілізації Президент демонстративно і грізно наказував не відправляти на війну 20-річних мобілізованих, які не пройшли навчання, таким чином заспокоюючи матерів, що блокують військові частини. А в результаті, через повну неорганізованість, непідготовленими воювати їдуть усі, незалежно від віку.