Про це пишуть журналісти The Washington Post Грем Робертсон та Грігоре Поп-Елічес.
В Україні політична еліта застосовує "не дуже тонку тактику", щоб дискредитувати реформаторів чи підірвати ті інститути, які вони намагалися створити, йдеться у статті. Так, у грудні минулого року парламентська коаліція, на чолі з партією президента Порошенка, проголосувала за те, щоб звільнити Єгора Соболєва з посади голови комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції. НАБУ також зазнало атаки з боку української влади. Генеральний прокурор України Юрій Луценко публічно розкрив операції Національного антикорупційного бюро, зробивши ці розслідування марними. Згодом члени БПП і партії екс-прем'єра Арсенія Яценюка "Народний фронт" внесли в парламент законопроект про звільнення Артема Ситника, директора НАБУ.
Читайте також: Як Україна боролась з корупцією у 2017 році: найгучніші справи
Після цього у бій вступила так звана "сендвіч"-коаліція, в яку, як пояснююють автори публікації, входять громадські активісти та друзі України на Заході. Антикорупціонери швидко організували кампанію в соціальних мережах для захисту НАБУ, а міжнародні партнери України, такі як Канада, ЄС та МВФ, швидко засудили законопроект, нагадують Робертсон та Поп-Елічес. Це допомогло добитись тимчасового зняття законопроекту з розгляду в українському парламенті.
Журналісти стверджують, що до нового підходу у боротьбі з корупцією в Україні міжнародні організації були зосереджені або на політичному та технічному сприянні реформаторам, або ж на підтримці парламентської опозиції, яка намагалася витіснити чиновників-корупціонерів.
Однак модель "сендвіч" передбачає натиск з обох боків.
Мається на увазі процес, коли активісти чинять тиск на уряд з одного боку, а міжнародне співтовариство робить це з іншого. Активісти пропонують ідеї реформ і контролюють уряд на предмет ухилення від них. Міжнародне співтовариство використовує гроші і важелі впливу, щоб змусити владу прийняти реформи. (...) Ця модель пропонує новий шлях, рухаючись яким міжнародне співтовариство може схиляти українських чиновників до економічних та політичних реформ,
– зауважують автори статті.
Як зазначається, ця модель виникла із суперечливих результатів Революції Гідності, внаслідок якої було повалено президента Віктора Янукович у лютому 2014 року. Революція допомогла створити мережу із активістів та ліберальних політиків, які борються за інститути, здатні дійсно трансформувати Україну так, щоб вона більше не мала один із найкорумпованіших урядів у світі.
"Однак утримувати "сендвіч" разом нелегко. Ця модель вимагає як мінімум двох речей. По-перше, міжнародне співтовариство повинне бути як мотивованим, так і приділяти увагу локальним проблемам країни. По-друге, громадянське суспільство має об'єднатися навколо чіткої низки значною мірою беззаперечних вимог. Хоча це, схоже, працює в такій області, як боротьба з корупцією, проте ця модель обмежена в інших сферах, таких як реформа служби безпеки", – констатують Робертсон та Поп-Елічес.
Читайте також: У Генпрокуратурі похвалилися кількістю затриманих хабарників: цифра