Моніка Селеш - зірка жіночого тенісу

Моніка Селеш народилась 2 грудня 1973 року на той час югославському місті Новий Сад. Батько, мультиплікатор Карой Селеш, наполіг, аби донька в 6 років взяла у руки ракетку. І не помилився.

Перші тренування маленької Моніки

Перші тренування у бідній сім’ї відбувались на автостоянці, де батько брав м’ячики і малював на них мишенятко з мультфільму “Том і Джері”, і пропонував дочці уявити себе котом Томом, який наздоганяє Джері.

Початок кар’єри

Вже у 12 років Моніку визнали спортсменкою року в Югославії. Приїхавши у Флориду, США, юну спортсменку помітив відомий тренер Нік Боллєтьєрі, який виховав таких зірок, як Андре Агассі, Джеймса Кур'є, Марі Пєрс та інших. Батьки були змушені кинути усе і переїхати з донькою за океан. І тут розпочинається тріумфальне сходження "вітряної".

Протистояння з Штеффі Граф

В 1998 році Селеш здобула перший титул "Великого шолому", перемігши на Відкритому чемпіонаті США. На той час цілковита гегемонія у жіночому тенісі належала німкені Штеффі Граф, якій Моніка у тому ж році поступилась у півфіналі “Ролан Гаррос”, і це був початок їхнього суперництва, який тривав наступні 4 роки.

Будучи у Топ-100, Селеш ще не була офіційно професійним гравцем. Цікаво, що за свою кар’єру Моніка жодного разу не грала ані челенджерів, ані кваліфікацій. Вона завжди отримувала “вайлд-кард”, що пояснюється талантом тенісистки і зв’язками Ніка Боллєтьєрі.

В 1991-1992 роках Моніка вже повністю домінувала в турі. За ці два роки Селеш виграла 6 "Гренд Слемів", 22 турніри, в 33 з 34 грала у фіналі. Звісно, це дуже не подобалось уболівальникам Штефі Граф, яку вона скинула з п'єдесталу.

Усі пророчили "вітряній" фантастичне майбутнє. Та 30 квітня 1993 року у Гамбурзі трапилось те, що безповоротно змінило життя Селеш. У чвертьфінальному поєдинку турніру Hamburg Open Моніка упевнено перегравала Магдалену Малеєву.

Ніж у спину

Як правило, спокійні німецькі уболівальники цього дня були нестерпні. Вони вигукували різні образливі речі щодо Селеш, освистували її, адже саме Моніка на той час була просто кращою за німкеню Штеффі Граф. В перерві між грою фанатичний уболівальник Граф Гюнтер Пархе вибіг на корт і встромив у спину Селеш ніж, який увійшов на 1,5 сантиметри. Це вчинок він пояснив тим, що просто хотів допомогти Граф повернути лідерство.

Рана Моніки виявилась не дуже серйозною, та от психологічно Моніка вже ніколи не стала колишньою. До слова, організатори турніру продовжили змагання, і записали в протоколі, що Селеш знялась через травму. Вона 27 місяців сиділа у себе вдома в Флориді, практично не виходячи на люди. Добив бідолашну Моніку і рак, який виявили у її батька. У неї почались проблеми з вагою.

Повернення у великий теніс

Втім надихнути тенісистку зумів легендарний боксер Мухамед Алі,який сам боровся з важкою хворобою. Повернувшись у 1995 році, керівництво WTA-Туру пішли на безпрецедентний крок. Незважаючи на дворічну відсутність Селеш, вони повернули її на першу сходинку світового рейтингу разом із Штеффі Граф.

У 1996 році вона виграла Відкритий чемпіонат Австралії, завоювавши дев’ятий титул "Гренд Слем" у кар'єрі. Селеш також встигла взяти “бронзу” на Олімпіаді-2000, де переграла всіх найбільших тенісисток тодішньої епохи, включаючи Хінгіс, Девенпорт, сестер Вільямс і Капріаті. Її останній фінал “Великого шолому” відбувся на "Ролан Гаррос" 1998-го, всього через 3 тижні після смерті її батька.

14 лютого 2008 року вона офіційно оголосила про завершення кар'єри. 11 липня 2009 року її включили в Міжнародний зал тенісної слави.