Roger that, намагатимусь (хоча вільного часу в мене на карантині зовсім не побільшало!).
Зверніть увагу: Роботу ніхто не скасовував: вісім помилок, які виникають при роботі з дому
Сьогодні – моя улюблена п'ятірка українських романів 2010-х рр. (ні в якому разі не спроба щось там підсумовувати, а просто 5 наших актуальних романів, які стали для мене за ці роки найрадіснішими читацькими відкриттями – і якими я не раз уже й ділилася, за різних оказій, а тут тільки зводжу докупи):
1. Сергій Сингаївський "Дорога на Асмару";
2. Тамара Горіха Зерня "Доця";
3. Володимир Лис "Століття Якова" (примітка: забудьте той нікчемний серіальчик, що зняли за ним "плюси" в 2015-му, – читайте книжку, вона хороша).
4. Оксана Луцишина "Любовне життя" (примітка: хто не читав – назва іронічна, насправді це роман про еміґрацію, але на рівні "тонких матерій").
5. Богдан Жолдак "Під зіркою Лукаша" (примітка: це не зовсім роман у "класичному" сенсі, винайдений Жолдаком жанр – мікст мемуару, біографії й "документального роману" – вартує окремої розвідки, але я наполягаю, що це таки роман, і читається він нічим не гірше за якогось. "Графа Монте-Крісто", тим більше, що всі персонажі тут реальні, а головний – Микола Лукаш – є не тільки філологічним генієм, а ще й ідеальним "авантюрним героєм" в умовах тоталітарної доби).
Бонус до п. 1 – відео нашої з автором Сергєм Сингаївським розмови на Книжковому Арсеналі-2017 в рамках моєї на ньому 4-денної кураторської програми "Розкажи мені про мене". Цього травня Книжкового Арсеналу не буде, і це добра нагода дослідити попередні для тих, хто пропустив цю сторінку нашого недовгого – тільки-тільки повітря були в груди набрали! – "культурного відродження", та пригадати собі, за що ми воюєм.